5. АРМАТУРА, КОНТРОЛЬНО-ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ І ЗАПОБІЖНІ ПРИСТРОЇ
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Для керування роботою та забезпечення нормальних умов експлуатації посудини в залежності від призначення повинні бути оснащені:
1) запірною або запірно-регулювальною арматурою;
2) приладами для вимірювання тиску;
3) приладами для вимірювання температури;
4) запобіжними пристроями;
5) покажчиками рівня рідини.
5.1.2. Посудини, споряджені швидкознімними затворами, повинні мати запобіжні пристрої, що виключають можливість включення посудини під тиск при неповному закритті кришки і відкривання її при наявності в посудині тиску. Такі посудини також мають бути оснащені замками з ключ-маркою.
5.2. Запірна або запірно-регулювальна арматура
5.2.1. Запірна і запірно-регулювальна арматура повинна встановлюватися на штуцерах, безпосередньо приєднаних до посудини, або на трубопроводах, які підводять і відводять від посудини робоче середовище.
При послідовному з’єднанні кількох посудин необхідність встановлення такої арматури між ними визначається розробником проекту.
5.2.2. Арматура повинна мати таке маркірування:
1) назву або товарний знак підприємства-виготовлювача;
2) умовний прохід, мм;
3) умовний тиск, МПа (кгс/см2) (допускається вказувати робочий тиск і допустиму температуру);
4) напрямок потоку середовища;
5) марку матеріалу корпусу.
5.2.3. Кількість, тип арматури і місце встановлення повинні обиратися розробником проекту посудини, виходячи з конкретних умов експлуатації і вимог цих Правил.
5.2.4. На маховику запірної арматури має бути вказаний напрямок його обертання під час відкривання або закривання арматури.
5.2.5. Посудини для вибухонебезпечних, пожежонебезпечних речовин, речовин 1 і 2-го класів небезпечності за ГОСТ 12.1.007, а також випарники з вогневим чи газовим обігрівом повинні мати на підвідній лінії від насоса або компресора зворотний клапан, який автоматично закривається тиском з посудини. Зворотний клапан повинен встановлюватися між насосом (компресором) і запірною арматурою посудини.
5.2.6. Арматура з умовним проходом більше 20 мм, яка виготовлена з легованої сталі або кольорових металів, повинна мати паспорт (сертифікат) встановленої форми, в якому мають бути вказані дані за хімскладом, механічними властивостями, режимом термообробки і результатами контролю якості виготовлення неруйнівними методами.
Арматуру, що має маркування за ГОСТ 4666, але не має паспорта, допускається застосовувати після проведення ревізії арматури, випробування і перевірки марки матеріалу. При цьому повинен бути складений паспорт.
5.3. Манометри
5.3.1. Кожну посудину і самостійну порожнину з різним тиском треба опоряджувати манометрами прямої дії. Манометр може бути встановлений на штуцері посудини або трубопроводі до запірної арматури.
5.3.2. Манометри повинні мати клас точності не нижче:
2,5 – при робочому тиску посудини до 2,5 МПа (25 кгс/см2);
1,5 – при робочому тиску посудини понад 2,5 МПа (25 кгс/см2).
5.3.3. Манометр треба вибирати з такою шкалою, щоб межа вимірювання робочого тиску знаходилась у другій третині шкали.
5.3.4. На шкалі манометра власником посудини має бути нанесена червона риска, яка б вказувала на робочий тиск у посудині. Замість червоної риски дозволяється прикріплювати до корпусу манометра металеву пластинку, пофарбовану в червоний колір і щільно прилягаючу до скла манометра.
5.3.5. Манометр повинен бути встановлений так, щоб його показання можна було чітко бачити обслуговуючому персоналу.
5.3.6. Номінальний діаметр корпусу манометрів, що встановлюються на висоті до 2 м від рівня площадки спостереження за ними, повинен бути не менше 100 мм, на висоті від 2 до 3 м–не менше 160 мм.
Встановлювати манометри на висоті понад 3 м від рівня площадки обслуговування не дозволяється.
5.3.7. Між манометром і посудиною має бути встановлений триходовий кран або інший аналогічний пристрій, що дозволяє проводити періодичну перевірку манометрів за допомогою контрольного.
У необхідних випадках манометр залежно від умов роботи і властивостей середовища, що міститься в посудині, потрібно спорядити сифонною трубкою чи масляним буфером або іншими пристроями, що захищають його від безпосередньої дії середовища і температури та забезпечують надійну роботу.
5.3.8. На посудинах, що працюють під тиском понад 2,5 МПа (25 кгс/см2) чи при температурі середовища вище 250 °С, а також з вибухонебезпечним середовищем або з шкідливими речовинами 1 і 2-го класів небезпечності за ГОСТ 12.1.007, замість триходового крана дозволяється встановлювати окремий штуцер із запірним органом для приєднання другого манометра.
На стаціонарних посудинах при наявності можливості перевірки манометра у встановлені Правилами терміни встановлення триходового крана або пристрою, що заміняє його, не є обов’язковим.
На рухомих посудинах необхідність встановлення триходового крана визначається розроблювачем проекту посудини.
5.3.9. Манометри і трубопроводи, що з’єднують їх із посудиною, повинні мати захист від замерзання.
5.3.10. Манометр не дозволяється застосовувати у випадках, коли:
1) відсутня пломба або клеймо з відміткою про проведення перевірки;
2) прострочений термін перевірки;
3) стрілка манометра під час його виключення не повертається на нульову відмітку шкали на величину, яка перевищує половину погрішності, що допускається для цього приладу;
4) розбито скло або є інші пошкодження, що можуть позначитись на правильності його показань.
5.3.11. Перевірка манометрів з їх опломбуванням або клеймуванням повинна проводитись не рідше ніж один раз у 12 місяців. Крім того, не рідше одного разу в 6 місяців власник посудини має проводити додаткову перевірку робочих манометрів контрольним манометром із занесенням результатів до журналу контрольних перевірок. Якщо немає контрольного манометра, допускається додаткову перевірку проводити перевіреним робочим манометром, який має однакову шкалу і клас точності з манометром, що перевіряється.
Порядок і терміни перевірки справності манометрів обслуговуючим персоналом під час експлуатації посудин мають бути визначені в Інструкції по режиму роботи і безпечному обслуговуванню посудин.
5.4. Прилади для вимірювання температури
5.4.1. Посудини, що працюють при змінюваній температурі стінок, мають бути забезпечені приладами для контролю швидкості та рівномірності прогрівання по довжині і висоті посудини і реперами для контролю теплових переміщень.
Необхідність оснащення посудин вказаними приладами і реперами і допустима швидкість прогрівання та охолодження посудин визначаються розробником проекту і повинні бути зазначені в паспорті або в Інструкції з монтажу та експлуатації.
5.5. Запобіжні пристрої від підвищення тиску
5.5.1. Кожна посудина (порожнина комбінованої посудини) повинна забезпечуватися запобіжними пристроями від підвищення тиску більше допустимого значення.
5.5.2. Як запобіжні пристрої застосовуються:
1) пружинні запобіжні клапани;
2) важільно-вантажні запобіжні клапани;
3) імпульсні запобіжні пристрої (ІЗП), що складаються із головного запобіжного клапана (ГЗК) і керуючого імпульсного клапана (ІПК) прямої дії;
4) запобіжні пристрої з руйнівними мембранами (мембранні запобіжні пристрої – МЗП);
5) інші пристрої, застосування яких узгоджено з Держнаглядохоронпраці України.
Встановлення важільно-вантажних клапанів на пересувних посудинах не дозволяється.
5.5.3. Конструкція пружинного клапана повинна виключати можливість затягування пружини понад встановлену величину, а пружина має бути захищена від недопустимого нагріву (охолодження) і безпосередньої дії робочого середовища, якщо вона діє шкідливо на матеріал пружини.
5.5.4. Конструкція пружинного клапана повинна передбачати пристрій для перевірки справності дії клапана в робочому стані способом примусового відкривання його під час роботи.
Допускається встановлення запобіжних клапанів без пристосування для примусового відкривання, якщо останнє є небажаним за властивостями середовища (горюче, вибухонебезпечне, а також речовини 1 і 2-го класів небезпечності) або за умовами технологічного процесу. В цих випадках перевірка спрацювання клапана повинна здійснюватись на стендах.
5.5.5. Якщо розрахунковий тиск посудини є рівним або більшим за тиск живильного джерела і в посудині виключена можливість підвищення тиску від хімічної реакції чи обігрівання, то встановлення на ній запобіжного клапана і манометра не обов’язкове.
5.5.6. Посудина, розрахована на тиск, менший від тиску джерела, яке її живить, повинна мати на підвідному трубопроводі автоматичний редукуючий пристрій з манометром і запобіжним пристроєм, установленим на боці меншого тиску після редукуючого пристрою.
У разі встановлення обвідної лінії (байпаса) вона також повинна бути оснащена редукуючим пристроєм.
5.5.7. Для групи посудин, що працюють при одному й тому ж тиску, допускається встановлювати один редукуючий пристрій з манометром та запобіжним клапаном на спільному підвідному трубопроводі до першого відгалуження до однієї з посудин.
У цьому випадку встановлювати запобіжні пристрої на самих посудинах необов’язково, якщо в них виключена можливість підвищення тиску.
5.5.8. У випадку, коли автоматичний редукуючий пристрій внаслідок фізичних властивостей робочого середовища не може надійно працювати, допускається встановлювати регулятор витрат.
При цьому повинен бути передбачений захист від підвищення тиску.
5.5.9. Кількість запобіжних клапанів, їх розміри і пропускна здатність повинні бути вибрані за розрахунком так, щоб у посудині не міг утворитися тиск, який перевищує надмірний робочий більш як на 0,05 МПа (0,5 кгс/см2) для посудин з тиском до 0,3 МПа (3 кгс/см2), на 15 % – для посудини з тиском від 0,3 до 6,0 МПа (3–60 кгс/см2) і на 10 % – для посудин з тиском понад 6,0 МПа (60 кгс/см2).
Якщо працюють запобіжні клапани, то допускається перевищення тиску в посудині не більше як на 25 % робочого за умови, що це перевищення передбачене проектом і відображене в паспорті посудини.
5.5.10. Кількість запобіжних клапанів та їх пропускна здатність визначаються згідно з ГОСТ 12.2.085.
5.5.11. На запобіжні пристрої постачальник має видати замовникові паспорт та інструкцію з експлуатації.
У паспорті разом з іншими відомостями повинен бути вказаний коефіцієнт витрати клапана для стислих і нестислих середовищ, а також площа, до якої він віднесений.
5.5.12. Запобіжні пристрої повинні встановлюватись на патрубках або трубопроводах, безпосередньо приєднаних до посудини. Приєднувальні трубопроводи запобіжних пристроїв (підвідні, відвідні, дренажні) мають бути захищені від замерзання в них робочого середовища.
Якщо на одному патрубку (трубопроводі) встановлюють кілька запобіжних клапанів, то площа поперечного перерізу патрубка (трубопроводу) має бути не менше 1,25 сумарної площі перерізу клапанів, встановлених на ньому.
При визначенні перерізу приєднувальних трубопроводів довжиною понад 1000 мм необхідно також враховувати величину їх опорів. Відбір робочого середовища з патрубків (і на ділянках приєднувальних трубопроводів від посудини до клапанів), на яких встановлені запобіжні клапани, не допускається.
5.5.13. Запобіжні пристрої повинні бути розміщені в місцях, доступних для їх огляду.
5.5.14. Встановлення запірної арматури між посудиною і запобіжним пристроєм, а також за ним не допускається.
5.5.15. Арматура перед (за) запобіжним клапаном може бути встановлена за умови монтажу двох запобіжних клапанів і блокіровки, що виключає можливість одночасного їх відключення. В цьому випадку кожен з них повинен мати пропускну здатність, передбачену ст. 5.5.9 цих Правил.
При встановленні групи запобіжних клапанів та арматури перед (за) ними блокіровка повинна бути виконана так, щоб при будь-якому передбаченому проектом варіанті відключення клапанів залишені включеними запобіжні клапани мали сумарну пропускну здатність, передбачену ст. 5.5.9 і 5.5.10 цих Правил.
5.5.16. Відвідні труби запобіжних пристроїв та імпульсні лінії ІПУ в місцях можливого скупчення конденсату повинні бути обладнані дренажними пристроями для видалення конденсату.
Встановлення запірних органів або іншої арматури на дренажних трубопроводах не допускається. Середовище, що виходить із запобіжних пристроїв і дренажів, треба відводити у безпечне місце.
5.5.17. Мембранні запобіжні пристрої встановлюються:
1) замість важільно-вантажних і пружинних запобіжних клапанів, коли вони в робочих умовах конкретного середовища не можуть бути застосовані внаслідок їх інерційності або інших причин;
2) перед запобіжними клапанами у випадках, коли запобіжні клапани не можуть надійно працювати внаслідок шкідливої дії робочого середовища (корозія, ерозія, полімеризація, кристалізація, прикипання, примерзання) або можливих витікань через закритий клапан вибухо- і пожежонебезпечних, токсичних, екологічно-шкідливих та інших середовищ. У цьому випадку повинен бути передбачений пристрій, який дав би змогу контролювати справність мембрани;
3) паралельно із запобіжним клапаном для збільшення пропускної здатності систем скидання тиску;
4) на вихідній стороні запобіжних клапанів для запобігання шкідливої дії робочих середовищ з боку скидної системи і для виключення впливу коливання протитиску з боку цієї системи на точність спрацювання запобіжних клапанів.
Необхідність і місце встановлення мембранових запобіжних пристроїв та їх конструкцію визначає проектна організація.
5.5.18. На виготовлення мембран підприємство повинно мати дозвіл органів Держнаглядохоронпраці України.
Кожна запобіжна мембрана (пластина) повинна мати заводське клеймо із позначенням тиску спрацьовування, указанням робочої температури експлуатації, що допускається.
Паспорт видається на всю партію однотипних мембран, що направляються одному споживачу.
До паспорта має бути додана технічна документація на противакуумні опори, ножові леза, затискальні та інші елементи, в складі з якими допускаються в експлуатацію мембрани даної партії.
У паспорті вказуються:
– назва та адреса підприємства-виготовлювача;
– номер партії мембран, що відповідає номеру технічного завдання (замовлення);
– номер і дата видачі дозволу Держнаглядохоронпраці України;
– назва нормативного документа, відповідно до якого виготовлені мембрани;
– на замовлення якого підприємства виготовлені мембрани;
– кількість мембран у партії;
– тип мембран, умовний діаметр, робочий діаметр;
– матеріал;
– мінімальний і максимальний тиск спрацьовування мембран в партії при заданій температурі і при температурі 20 °С;
– гарантійні зобов’язання підприємства-виготовлювача;
– порядок допуску мембран до експлуатації;
– зразок журналу експлуатації мембран.
Паспорт має бути підписаний керівником підприємства-виготовлювача, підпис якого скріплюється печаткою.
5.5.19. Мембранні запобіжні пристрої мають бути розміщені в місцях, відкритих і доступних для огляду і монтажу-демонтажу, приєднувальні трубопроводи повинні бути захищені від замерзання в них робочого середовища, а пристрої необхідно встановлювати на патрубках або трубопроводах, безпосередньо приєднаних до посудини.
5.5.20. При встановленні мембранного запобіжного пристрою послідовно із запобіжним клапаном (перед клапаном або за ним) порожнина між мембраною і клапаном має сполучатися відвідною трубкою з манометром (для контролю справності мембрани).
5.5.21. Запобіжні мембрани повинні встановлюватися тільки в призначених для них затискних пристроях.
5.5.22. Запобіжні мембрани закордонного виробництва, виготовлені підприємствами (фірмами), не підконтрольними Держнаглядохоронпраці України, можуть бути допущені до експлуатації лише за наявності спеціальних дозволів на застосування таких мембран, які видаються Держнаглядохоронпраці України в установленому порядку.
5.5.23. Порядок і терміни перевірки справності дії клапанів, запобіжних і мембранних пристроїв в залежності від умов технологічного процесу повинні бути вказані в інструкції з експлуатації запобіжних пристроїв, розробленій відповідно до вказівок підприємства-виготовлювача і затвердженій в установленому порядку.
Результати перевірки справності запобіжних пристроїв, відомості про їх налагодження заносяться в змінний журнал роботи посудин особами, які виконують вказані операції.
5.6. Покажчики рівня рідини
5.6.1. У разі необхідності контролю рівня рідини в посудинах, що мають границю поділу середовищ, повинні застосовуватися покажчики рівня рідини. Крім покажчиків рівня на посудинах можуть бути встановлені звукові, світлові та інші сигналізатори і блокіровки за рівнем.
5.6.2. Покажчики рівня мають бути встановлені відповідно до інструкції підприємства-виготовлювача, при цьому треба забезпечити добру видимість рівня рідини.
5.6.3. На посудинах, що обігріваються полум’ям або гарячими газами, в яких можливе зниження рівня рідини нижче дозволеного, має бути встановлено не менше двох покажчиків рівня прямої дії.
5.6.4. Конструкція, кількість і місця встановлення покажчиків рівня визначаються розробником проекту посудини.
5.6.5. На кожному покажчику рівня повинні бути вказані допустимі верхній і нижній рівні.
5.6.6. Верхній і нижній допустимі рівні рідини в посудині встановлюються розробником проекту. Висота прозорого покажчика рівня рідини повинна бути не менше ніж на 25 мм відповідно нижче нижнього і вище верхнього допустимих рівнів рідини.
У разі необхідності встановлення кількох покажчиків по висоті їх треба розміщувати так, щоб вони забезпечили безперервність показу рівня рідини.
5.6.7. Покажчики рівня повинні бути обладнані арматурою (кранами і вентилями) для їх відключення від посудини і продувки з відведенням середовища в безпечне місце.
5.6.8. При застосуванні в покажчиках рівня як прозорого елемента скла або слюди для запобігання травмуванню персоналу при їх розриві має бути передбачений захисний пристрій.
