Правила технічної експлуатації магістральних газопроводів - Лінійна частина

3 Лінійна частина

3.1 Загальні вимоги
3.1.1 Вимоги цього розділу розповсюджуються на лінійну частину газопроводів, що складається з:
- газопроводу (від місця виходу підготовленого газу із родовища, від місця підключення до іншої системи магістральних газопроводів тощо) з відгалуженнями і лупінгами, запірною арматурою, переходами через природні і штучні перешкоди, вузлами підключення компресорних станцій, пунктами регулювання тиску газу, вузлами запуску і приймання очисних засобів;
- конденсатозбірників і пристроїв для введення метанолу;
- протиерозійних і захисних споруд;
- місткостей для зберігання і дегазації конденсату;
- установок підготовки газу;
- під'їзних доріг і вертолітних майданчиків, розміщених вдовж траси газопроводу, розпізнавальних і сигнальних знаків місцезнаходження газопроводів.
3.1.2 Лінійна частина магістрального газопроводу повинна забезпечити транспортування проектних або планових об'ємів газу при виконанні наступних технологічних операцій:
- очищенні порожнини газопроводів від твердих і рідких домішок шляхом пропускання очисних засобів або продуванням (залежно від діаметра);
- введенні метанолу в порожнину газопроводу з метою запобігання утворення кристалогідратів або їх руйнування;
- перепусканні газу між окремими газопроводами на багатониткових системах, відключенні і введенні в експлуатацію, у разі необхідності, окремих дільниць газопроводів;
- перепусканні газу з системи в систему з різними робочими тисками;
- очищення і осушення газу в установках підготовки газу;
- виконанні планових ремонтно-профілактичних робіт;
- введенні інгібітора корозії у порожнину газопроводу з метою запобігання корозії внутрішньої поверхні (у разі необхідності).
3.1.3 Ефективність і надійність експлуатації лінійної частини повинні забезпечуватися виконанням наступних заходів:
- періодичним контролем стану лінійної частини газопроводів, візуальними оглядами і обстеженнями з використанням технічних засобів (внутрішніх діагностичних дефектоскопів, приладів для зовнішньої діагностики тощо);
- своєчасним виконанням ремонтно-профілактичних робіт;
- підтримуванням максимально можливої гідравлічної ефективності;
- своєчасною модернізацією та реновацією морально застарілого і зношеного обладнання;
- систематичним контролем за станом охоронних зон об'єктів ЛЧ МГ;
- своєчасним попередженням та ліквідацією аварій та інших відмов у роботі газопроводів;
- періодичним повідомленням органів місцевої влади, землекористувачів та землевласників про місцезнаходження газопроводів та їх охоронних зон, а також щодо заходів безпеки під час виконання робіт у цих охоронних зонах.
Згідно з "Правилами охорони магістральних трубопроводів" охоронна зона об'єктів магістрального трубопровідного транспорту - земельна ділянка, прилегла до об'єктів магістрального трубопровідного транспорту, обмежена умовними лініями з обох боків трубопроводу паралельно його вісі (об'єкту), на якій господарська діяльність здійснюється з певними обмеженнями.
3.2 Оформлення лінійної частини
3.2.1 Газотранспортні підприємства і їх підрозділи зобов'язані приймати необхідні заходи для утримання чистоти охоронних зон газопроводів згідно з вимогами діючих нормативних документів - Державних Будівельних Норм (на проектування магістральних газопроводів) та "Правил охорони магістральних трубопроводів".
3.2.2 Дозвіл на виконання робіт в охоронних зонах МГ видається виробничим структурним підрозділом (ЛВУ МГ, ВУ ПЗГ тощо) у відповідності до діючої "Інструкції по виконанню будівельно-монтажних та спеціальних робіт в охоронних зонах об'єктів магістральних газопроводів ДК "Укртрансгаз".
Контроль за виконанням робіт в охоронних зонах і видача погоджень на виконання робіт в охоронних зонах здійснюється виробничими підрозділами підприємств, які експлуатують газопроводи.
3.2.3 Газотранспортні підприємства і їхні підрозділи, які експлуатують газопроводи, повинні періодично повідомляти підприємствам, організаціям і населенню, які знаходяться або виконують роботи в районах проходження газопроводів, про необхідність виконання вимог безпеки згідно "Правил охорони магістральних трубопроводів".
Періодичність повідомлень визначається газотранспортним підприємством і, як правило, виконується до початку сезонних сільськогосподарських робіт, але не рідше 2-х разів на рік.
Уточнення нанесення трас газопроводів на районних картах землекористування здійснює підрозділ (ЛВУ МГ, ВУ ПЗГ тощо) періодично не рідше 1 разу на рік.
3.2.4 Лінійна частина газопроводів повинна бути позначена: залізобетонними та металевими стовпчиками висотою (1,5-2)м із розпізнавальними знаками на прямих дільницях у межах видимості, але не рідше ніж через 1000 м і на кутах повороту газопроводів і з позначеними на них кілометражем газопроводу і фактичною глибиною закладання труб. Якщо вздовж газопроводу проходять повітряні лінії зв'язку, або електропостачання, тоді для позначення траси газопроводу можна використати опори цих ліній із позначенням на них кілометражу, глибини закладання газопроводу і відстані від осі опори до осі газопроводу. Для позначення траси газопроводу замість залізобетонних стовпчиків можна використовувати контрольно-вимірювальні колонки (пункти) катодного захисту. Кілометрові стовпчики повинні бути пофарбовані в оранжевий колір. На землях сільськогосподарського призначення стовпчики встановлюють, як правило, на межах полів, лісосмуг, біля автодоріг та залізниць.
3.2.5 У місцях перетинання газопроводів із автомобільними дорогами всіх категорій встановлюють придорожні знаки "Обережно, газопровід", "Зупинка заборонена", що забороняють зупинку транспорту на відстанях від осі газопроводу, згідно величини його охоронної зони (форму знаків дивись у додатках К, Л).
На багатониткових системах газопроводів повинна бути позначена кожна нитка.
3.2.6 Установка знаків позначень магістральних газопроводів повинна оформлятися спільними актами підрозділів (ЛВУ МГ, ВУ ПЗГ тощо) із землевласниками.
Дорожні знаки, що забороняють зупинку транспорту і вказують на місце перетину газопроводом автодороги, встановлюють виробничі підрозділи газотранспортного підприємства разом з Управлінням з експлуатації автодоріг за погодженням із органами ДАІ.
3.2.7 Місця перетинання газопроводів з іншими надземними і підземними комунікаціями повинні позначатися знаками "Газопровід високого тиску" (додаток Н).
3.2.8 Підводні переходи газопроводів через судноплавні ріки і канали повинні бути обладнані знаками згідно з вимогами "Статуту внутрішнього водного транспорту України" і мати сигнальні вогні, що автоматично включаються у темний час доби і додатково облаштовуються у створах знаками "Якоря не кидати" (додаток Т). Сигнальні знаки встановлюються підрозділом (ЛВУ МГ, ВУ ПЗГ тощо), який експлуатує перехід за погодженням із басейновим управлінням водного шляху (Управлінням каналів) і вносяться останніми у перелік судноплавної обстановки і в лоцманські карти.
3.2.9 Підводні переходи газопроводів через несудноплавні перешкоди і канали повинні бути позначені знаками позначення траси (додаток С) і знаком "Якоря не кидати" (додаток Т) з показником відстані в обидва напрямки від знаку.
3.2.10 Знаки повинні забезпечувати:
- візуальне виявлення газопроводу під час патрулювання будь-яким способом;
- визначення місцеположення газопроводу під час виконання будь-яких робіт в охоронній зоні газопроводу. Кожний стовпчик обладнується двома плакатами:
- перший - з інформацією про охоронну зону, місце залягання і приналежність газопроводу( встановлюється вертикально);
- другий - із зазначенням кілометражу газопроводу (для візуального пошуку необхідних дільниць з повітря) встановлюється з невеликим нахилом до горизонталі (не більше 30°).
3.2.11 Всі надземні переходи балочного типу повинні бути обладнані загорожами, що виключають можливість переходу сторонніх осіб по газопроводу, пофарбовані світлою фарбою та мати надписи і позначення згідно з додатком М і додатковою табличкою "Прохід заборонений".
3.2.12 У разі прокладання магістрального газопроводу в тунелях, компенсатори перед входом до тунелю повинні бути перекриті залізобетонними настилами для захисту газопроводу від каменепадів. Входи газопроводу до тунелю повинні бути закриті загорожами із металевої решітки або сітки, які виключають можливість проникнення сторонніх осіб до тунелю. На загорожі повинен бути встановлений знак згідно з додатком М з додатковою табличкою "Прохід заборонений".
3.2.13 На усіх дільницях магістрального газопроводу, як правило, повинна бути забезпечена можливість під'їзду до будь-якої точки газопроводу для виконання профілактичних, ремонтних і аварійних робіт.
3.2.14 Для забезпечення під'їзду до будь-якої точки на трасі газопроводу з мінімальними об'їздами, круті схили ярів, струмків і невеликих рік повинні бути сплановані таким чином, щоб через них міг проїхати автотранспорт.
3.2.15 Трасу магістрального газопроводу в межах 3м від осі крайнього газопроводу в кожну сторону необхідно періодично розчищати від кущів, чагарників і утримувати в безпечному протипожежному стані.
3.2.16 Для захисту ґрунту під (над) газопроводом від розмиву на схилах ярів і берегах рік необхідно попереджувати стікання ґрунтової води уздовж осі газопроводу, а також розширення ярів і промоїн, розташованих в охоронній зоні газопроводів.
Водопропуски на газопроводах, прокладених у насипах, дамбах, горах, повинні підтримуватися у робочому стані.
3.2.17 Виробничий підрозділ газотранспортного підприємства спільно з зацікавленими організаціями встановлює місця організованого переїзду через газопроводи з метою виключення можливого їх пошкодження. Місця переїздів повинні бути обладнані відповідним чином і документально оформлені.
3.2.18 Підземні газопроводи не повинні мати оголених дільниць, відкритих шурфів, котлованів, за винятком випадків проведення поточних ремонтів та обстежень. Після закінчення таких робіт у тижневий термін оголені дільниці повинні бути засипані.
3.2.19 Хвіртки загорож площадок кранових вузлів, вузлів підключення, збору конденсату, пуску і приймання очисних пристроїв повинні бути зачинені на замок.
3.3 Організація експлуатації
3.3.1 Технічне і методичне керівництво експлуатацією лінійної частини газопроводів у газотранспортному підприємстві (УМГ) здійснюють головний інженер (перший заступник) і відповідний виробничий відділ підприємства.
Технічне і адміністративне керівництво експлуатацією конкретної дільниці і об'єктів газопроводів здійснюється керівником виробничого структурного підрозділу згідно з встановленим розподілом обов'язків. Роботами на лінійній частині газопроводів керує начальник лінійно-експлуатаційної служби (далі ЛЕС).
3.3.2 Основною виробничою ланкою підрозділу з експлуатації лінійної частини газопроводів і встановленого на ній обладнання є ЛЕС. Залежно від місцевих умов і технічного стану газопроводів газотранспортним підприємством можуть передбачатися інші організаційні форми обслуговування.
3.3.3 Основними задачами ЛЕС є забезпечення:
- ефективної і безпечної експлуатації лінійної частини магістральних газопроводів, обладнання і споруд на них шляхом своєчасного виконання обстежень, технічного обслуговування і ремонту їх;
- підтримання у готовності до роботи закріплених за службою механізмів і транспортних засобів;
- герметичності газопроводів і обладнання;
- ліквідації відмов і аварій у мінімально короткі строки;
- зберігання і поповнення до нормативного аварійного запасу труб та обладнання;
- запобігання забруднень навколишнього середовища;
- своєчасного ведення технічної документації і звітності.
3.3.4 До складу ЛЕС можуть входити ремонтноексплуатаційні пункти (далі РЕП) і промислові майданчики. РЕП організуються наказами газотранспортних підприємств і можуть функціонувати як самостійно, так і під адміністративно-технічним керівництвом начальників окремих проммайданчиків. В останньому випадку начальник ЛЕС здійснює безпосереднє керівництво РЕП, а загальне керівництво - начальник проммайданчика.
3.3.5 Задачі, обов'язки служби і відповідальність начальника ЛЕС визначаються положенням про ЛЕС і посадовою інструкцією, які розробляються виробничим відділом підприємства і затверджуються керівником філії (УМГ тощо).
3.3.6 Експлуатація, технічне обслуговування і ремонт газорозподільних станцій ( далі ГРС), будинків операторів ГРС і лінійних обхідників та ремонтно-експлуатаційних пунктів виконується відповідними службами виробничого підрозділу згідно з розподілом у підрозділі споруд, об'єктів і границь їх обслуговування.
3.3.7 Залежно від прийнятої системи технічного обслуговування і ремонту, до складу ЛЕС можуть входити дільниці, групи або спеціалісти з електрохімзахисту, контрольно-вимірювальних приладах, автоматиці і телемеханіці (КВПіА).
3.3.8 Для оперативного усунення аварій, виконання трудомістких відновлювальних та інших робіт на магістральних газопроводах газотранспортним підприємством можуть бути створені аварійно-відновні поїзди ( далі АВП). Місця дислокації, порядок підпорядкування і взаємовідносини з іншими структурними підрозділами визначаються положенням про АВП, що розробляється і затверджується газотранспортним підприємством (УМГ).
3.3.9 ЛЕС повинна виконувати роботи з отримання, зберігання і заливання метанолу в газопровід згідно з діючою інструкцією. Заливання метанолу у газопровід повинно здійснюватися за розпорядженням або за дозволом диспетчерської служби газотранспортного підприємства .
3.3.10 Роботи з отримання, транспортування і заливання у підземні ємності одоранту повинні виконувати ЛЕС або служба з експлуатації ГРС виробничого підрозділу згідно з вимогами інструкції, яка повинна бути розроблена і затверджена керівництвом підрозділу.
3.3.11 Технічний нагляд за якістю будівництва, капітального ремонту, реконструкції і технічного переозброєння об'єктів ЛЧ повинен виконуватись, як правило, спеціально призначеними працівниками служби технічного нагляду, підпорядкованими безпосередньо головному інженеру (заступнику керівника) виробничого підрозділу. В окремих випадках, що визначаються газотранспортним підприємством, забезпечення технічного нагляду може покладатись на працівників спеціалізованих організацій, які мають дозвіл на виконання таких робіт.
3.3.12 Підключення до діючих газопроводів інших газопроводів-відгалужень повинні виконуватись ЛЕС або іншими спеціалізованими службами газотранспортного підприємства згідно з проектною документацією та планів графіків виконання вогневих робіт. При необхідності, для виконання цих робіт виробничий підрозділ або газотранспортне підприємство може залучати сторонні організації. У цьому випадку ЛЕС повинна забезпечити безпечні умови виконання робіт - відключення дільниці газопроводу, перепускання або стравлювання газу, вилучення газового конденсату, встановлення гумових куль та інші заходи, що виключають попадання газу, утворення вибухонебезпечної суміші або розливання конденсату в зоні робіт. Такі роботи повинні виконуватися під керівництвом спеціально призначеного газотранспортним підприємством (УМГ) або дочірньою компанією керівника згідно з вимогами діючої "Типової інструкції щодо безпечного виконання вогневих робіт на газових об'єктах Мінгазпрому".
3.4 Технічне обслуговування та ремонт
3.4.1 Технічне обслуговування і поточний ремонт газопроводів повинні виконуватись ЛЕС виробничих підрозділів згідно з закріпленими границями. Аварійно-відновлювальні поїзди можуть бути залучені для технічного обслуговування і ремонту за розпорядженням газотранспортного підприємства. Керівництво технічним обслуговуванням і ремонтом газопроводів здійснюють безпосередньо головні інженери (заступники начальника ЛВУ МГ, ВУ ПЗГ тощо) і начальники ЛЕС.
3.4.2 Для виконання спеціальних видів робіт з технічного обслуговування і ремонту газопроводів можуть залучатися спеціалізовані підрозділи газотранспортного підприємства та інших підприємств.
3.4.3 Система технічного обслуговування і ремонту магістральних газопроводів розробляється на основі типового регламенту, розробленого ДК "Укртрансгаз", затверджується газотранспортним підприємством і повинна передбачати:
- періодичність огляду і обстеження;
- обсяги робіт по технічному обслуговуванню;
- обсяги і строки виконання поточного ремонту;
- обсяги і строки виконання капітального ремонту;
- порядок виконання аварійно-відновлювальних робіт;
- порядок збирання, обробки і аналізу інформації про технічний стан;
- порядок випробовування або перевипробовування газопроводів;
-заходи з підвищення ефективності, надійності і безпеки експлуатації газопроводів.
3.4.4 При планових оглядах перевіряють охоронну зону газопроводів, стан переходів через залізниці і автомобільні дороги, річки, водоймища і яри, площадки кранових вузлів, стан аварійного запасу труб, матеріалів і обладнання, вузли приймання і запуску очисних засобів, переїзди через газопроводи, водопропускні споруди, вздовж трасові лінії електропередачі і лінії технологічного зв'язку, знаки позначення траси та судноплавної обстановки, стан переходів через комунікації сторонніх організацій (ЛЕП, нафтопродуктопроводи, водоводи та інші споруди).
3.4.5 Метою огляду повинно бути:
- визначення технічного стану обладнання і комунікацій;
- виявлення можливих порушень даних Правил та "Правил охорони магістральних трубопроводів";
- виявлення витоків газу, передаварійних станів та інших неполадок і пошкоджень;
- виявлення аварійних ситуацій на близько розміщених спорудах і об'єктах, які реально загрожують цілісності газопроводу.
3.4.6 Виявлені під час оглядів порушення, пошкодження і відмови повинні реєструватися у спеціальному "Журналі огляду лінійної частини газопроводів".
У випадках виявлення пошкоджень, характер і розмір яких по оцінці працівника, що виконує огляд, можуть призвести до аварій, огляд припиняється і повинні бути прийняті негайні заходи з запобіганню аварії.
3.4.7 Строки проведення оглядів, їх періодичність і об'єми встановлюються газотранспортними підприємствами з урахуванням місцевих умов (наявність населених пунктів, різних переходів тощо), технічного стану газопроводів, можливих форсмажорних обставин, у спеціально розробленому і затвердженому положенні.
3.4.8 Огляди виконуються, як правило, із використанням транспортних засобів - літаків, вертольотів, автотранспорту, мотоциклів та пішки тощо. Способи оглядів і обсяг робіт з огляду встановлює газотранспортне підприємство згідно з типовим регламентом, розробленим ДК "Укртрансгаз".
3.4.9 Обстеження виконуються із застосуванням технічних засобів і обладнання для оцінки технічного стану окремих вузлів, дільниць газопроводів або інших об'єктів. До обсягу робіт обстеження, як правило, входить і огляд об'єктів та його дільниць.
3.4.10 Програми і методики обстеження розробляються газотранспортним підприємством або спеціалізованими організаціями. Результати обстеження повинні оформлюватися актами, які повинні зберігатися у працівників, відповідальних за експлуатацію об'єктів, і у виробничому відділі газотранспортного підприємства.
3.4.11 Дільниці газопроводів на переходах через залізниці і автомобільні дороги, поблизу населених пунктів, у місцях переходу через інші трубопроводи (газонафтопроводи, шлейфи свердловин, аміакопроводи тощо) повинні обстежуватись на наявність витоків газу (герметичність) не менше 1 разу у квартал із записом в журналі.
Періодичність електрометричних досліджень і шурфувань на перерахованих вище дільницях встановлюється газотранспортним підприємством з урахуванням їх фактичного технічного стану.
3.4.12 Метою обстеження газопроводів є:
- виявлення місць наявності і розмірів свищів та величин витоків газу;
- виявлення корозійних і ерозійних пошкоджень труб, тріщин та інших дефектів металу;
- вимірювання механічних напружень металу, деформацій та переміщень дільниць газопроводів;
- оцінка технічного стану опор, кріплень та інших конструктивних елементів повітряних переходів, вузлів приймання і запуску очисних засобів, газовимірювальних пунктів (станцій) тощо;
- визначення технічного стану підводних переходів;
- визначення глибини залягання підземних газопроводів;
- оцінка гідравлічної ефективності, визначення місць накопичення рідини та утворення кристалогідратів; - визначення можливості проходження очисних засобів;
- шурфування газопроводів для візуальної та інструментальної оцінки стану ізоляційного покриття і металу труб.
3.4.13 Обстеження на герметичність повинно виконуватись із застосуванням спеціальної апаратури для виявлення витоків газу і визначення їх розмірів. Періодичність обстеження встановлює газотранспортне підприємство згідно з типовим регламентом, розробленим ДК "Укртрансгаз".
3.4.14 Технічний стан опор, кріплень, основ фундаментів, місць входження і виходу газопроводу із землі на повітряних переходах, на вузлах приймання і запуску очисних засобів, на газовимірювальних пунктах (станціях) визначають згідно із вимогами проекту і спеціальних інструкцій з їх експлуатації силами працівників ЛЕС. При цьому, повинен виконуватись ретельний огляд зовнішньої поверхні газопроводів, особливо у місцях контактів на опорах (у ложементах), а його результати фіксуватися відповідним актом.
3.4.15 Стан переходів через водні перешкоди (річки, водоймища, озера, затоки тощо) обстежується:
- через несудноплавні річки і водоймища глибиною до 1.5 м - силами ЛЕС.;
- через судноплавні річки, водоймища, озера, затоки та інші водні перешкоди глибиною більше 1,5 м - силами спеціалізованих організацій, оснащених необхідними плавзасобами і спецобладнанням, які укомплектовані відповідними фахівцями та мають ліцензію і дозвіл на право виконання вищевказаних робіт.
Періодичність обстеження встановлюється газотранспортним підприємством виходячи із умов експлуатації та фактичного технічного стану переходу , але не рідше 1 разу у 3 роки і після великих повеней (стихійного лиха), а через судноплавні річки - не рідше 1 разу на рік.
3.4.16 Глибину залягання підземних газопроводів ЛЕС визначає, в першу чергу, в місцях можливих змін рельєфу місцевості - зсувів, розмивів, просадки ґрунту тощо.
При обстеженні газопроводів, прокладених у гірських умовах, виконується огляд зсувних місць поблизу газопроводів і їх компенсаторів.
3.4.17 На основі результатів обстежень ЛЕС складає графік виконання ремонтних робіт. Роботи, які вимагають відключення окремих дільниць газопроводів і ГРС, плануються газотранспортним підприємством згідно з заявками виробничих підрозділів (ЛВУ МГ, ВУ ПЗГ тощо).
3.4.18 Під час обстеження перевіряють водопропускні споруди, прилеглі до газопроводу території, які періодично підтопляються, стан схилів і перетинів із водними перешкодами і ярами, місця можливих розмивів.
3.4.19 Поточним ремонтом вважаються роботи з підтримання лінійної частини і її обладнання у справному стані, роботи з підвищення надійності і безпеки експлуатації, а також аварійно-відновлювальні роботи.
До робіт з поточного ремонту повинні включатись також роботи, які не передбачені у планах капітального ремонту газопроводів, але виявлені в перебігу оглядів, обстежень і технічного обслуговування лінійної частини, площадок кранових вузлів, переходів і перетинів з іншими комунікаціями, вузлів приймання і запуску очисних засобів.
3.4.20 Річні плани виконання поточного ремонту на об'єктах лінійної частини газопроводів складаються виробничими структурними підрозділами, а контроль за їх виконанням виконують газотранспортні підприємства. Протягом року в річні плани поточного ремонту можуть бути внесені доповнення на основі результатів виконаних робіт з огляду, обстеженню та випробовуванню.
3.4.21 До складу робіт з поточного ремонту повинні входити:
- відновлення позначення траси газопроводів;
- ремонт ізоляційного покриття газопроводів довжиною до 1000 м і обладнання;
- заміна труб на окремих дільницях газопроводів;
- заміна запірної і регулюючої арматури;
= наплавлення металу в місцях виявлення каверн на зовнішній поверхні труб ( згідно з розробленою технологією);
- підсипання і благоустрій проммайданчиків об'єктів лінійної частини;
- ремонт огорожі майданчиків кранових вузлів, майданчиків запуску і приймання очисних засобів, метанольниць, ГРС, газовимірювальних станцій, амбарів тощо;
- відновлення доріг для вздовж трасового проїзду і переїздів через газопроводи, під'їздів до майданчиків кранових вузлів і аварійного запасу труб;
- відновлення проектної глибини закладання газопроводів (усунення оголених і недостатньо заглиблених дільниць);
- виконання робіт з запобігання утворення ярів, розмивів, просадок ґрунту, відновлення дамб; - вирубування дерев та кущів вздовж траси газопроводів і відгалужень;
- ремонт водопропускних споруд, берегових укріплень, ремонт стелажів для аварійного запасу труб, поповнення і праймування аварійного запасу труб, відновлення надписів і позначень;
- роботи з реконструкції дільниць газопроводів довжиною до 1000 м;
- підключення нових газопроводів до діючих;
- ремонт вертолітних майданчиків, майданчиків аварійної техніки, території і приміщень ЛЕС;
- ліквідація витоків газу, заміна несправної запірної арматури і з'єднуючих деталей;
- ремонт фундаментів, опор та інших конструктивних елементів повітряних переходів, надземних дільниць газопроводів, вузлів запуску і приймання очисних засобів, вузлів конденсатозбірників, вузлів (станцій) вимірювання газу тощо;
- ремонт газопроводів на переходах через водні перешкоди глибиною до 1,5 м, переходів через балки і яри;
- ремонт складів для зберігання метанолу, одоранту, аварійного і постійного запасу матеріалів і обладнання ЛЕС.
3.4.22 Огляд, а у разі необхідності, ремонт ізоляційного покриття в місцях виходу газопроводів на поверхню землі, повинен виконуватись не рідше 1 разу на рік.
3.4.23 Необхідність і строки виконання капітального ремонту лінійної частини газопроводів визначає за поданням виробничих підрозділів газотранспортне підприємство на підставі результатів огляду, обстежень, внутрішньої діагностики, прогнозних режимів транспортування газу, аналізу експлуатаційної надійності та вимог безпеки.
3.4.24 Капітальний ремонт підводних переходів через водні перешкоди глибиною до 1,5 м може виконуватись силами ЛЕС газотранспортних підприємств. Капітальний ремонт через судноплавні річки і водоймища, а також перешкоди глибиною більше 1.5 м виконується силами спеціалізованих підприємств (організацій), які мають необхідне оснащення, фахівців, ліцензію та дозвіл на право виконання таких робіт.
3.4.25 Капітальний ремонт лінійної частини газопроводів виконується згідно з вимогами діючих нормативних документів та проектної документації.
3.4.26 Для сигналізації і захисту магістральних газопроводів від перевищення тиску системи автоматичного захисту на КС повинні встановлюватися на наступні величини перевищення тиску: сигналізації - (0.05 0.1) МПа - (0.5 1.0) ат, захисту - (0.1 0.15) МПа - (1.0 1.5) ат.
3.4.27 Очищення порожнини газопроводів повинно виконуватись за спеціальною інструкцією, розробленій та затвердженій газотранспортним підприємством, яка повинна передбачати:
- детальну схему організації робіт з пропуску очисного засобу;
- методи і засоби контролю за проходженням очисного засобу;
- вимоги безпеки і протипожежні заходи.
3.4.28 Конструкція очисних засобів повинна виключати можливість перетікання через них забруднень під час руху засобу по всій довжині дільниці газопроводу, яка очищається.
3.4.29 Обладнання для очищення порожнини газопроводу повинно забезпечувати виконання необхідних технологічних операцій з пуску і прийманню очисного засобу, контролю за проходженням його по дільниці газопроводу, збиранню і зберіганню забруднень, які виносяться із газопроводу.
3.4.30 Строки і періодичність пропускання очисних засобів визначає, виходячи із фактичного гідравлічного стану дільниць газопроводів* диспетчерська служба (далі ДС) газотранспортного підприємства.
3.4.31 Технічне обслуговування і поточний ремонт установок підготовки газу необхідно виконувати згідно з підрозділом 5.3 цих Правил.
3.4.32 Огорожі споруд для збирання і зберігання конденсату повинні бути справними і виключати доступ сторонніх осіб. На огорожі повинні вивішуватись попереджувальні плакати і надписи.
3.4.33 Про всі виявлені витоки газу на лінійній частині газопроводів працівники ЛЕС повідомляють диспетчеру виробничого підрозділу.
Виробничий підрозділ повинен негайно визначити місце і характер витоку, забезпечити необхідні заходи безпеки (установку знаків, обгороджування і виставлення охоронних постів тощо). Термін ліквідації витоку встановлюється за погодженням із газотранспортним підприємством .
3.4.34 При виявленні витоку газу поблизу населеного пункту, залізниці або автомобільної дороги додатково повинні бути вжиті заходи щодо:
- попередження мешканців населеного пункту про виявлену небезпеку;
- припинення руху транспорту у сторону газопроводу;
- організації, у випадку необхідності, об'їзду на автомобільній дорозі, яка проходить поблизу місця витоку газу;
- припинення руху поїздів у разі наявності загрози залізничному транспорту;
- організації постійного чергування лінійного персоналу на небезпечних місцях;
- ліквідації витоку в найкоротший строк.
3.5 Транспортні технічні засоби
3.5.1 Лінійно-експлуатаційна служба виробничого підрозділу повинна бути оснащена транспортними засобами і спецмеханізмами згідно з затвердженим "Нормативним табелем оснащення ЛЕС магістральних газопроводів".
3.5.2 Наказом по виробничому підрозділу, погодженому із газотранспортним підприємством усі транспортні засоби, спеціальні ремонтно-будівельні механізми і машини повинні бути розділені на господарські, аварійні і для виконання ремонтно-профілактичних робіт, закріплені персонально за працівниками ЛЕС, які несуть персональну відповідальність за утримання їх у справному стані, комплектність і постійну готовність до використання за призначенням.
3.5.3 Аварійні автомобілі повинні бути оснащені обладнанням, матеріалами, інструментом та інвентарем згідно із затвердженим "Табелем оснащення ЛЕС інструментом, пристосуваннями, агрегатами, матеріалами і інвентарем, розташованих на аварійних автомашинах і в кладовій ЛЕС".
3.5.4 Аварійні, транспортні і ремонтно-будівельні машини повинні бути зареєстровані у встановленому порядку в органах Державтоінспекції МВС України.
3.5.5 Порядок використання аварійної техніки для виконання ремонтно-профілактичних, господарських та інших робіт встановлюється згідно з "Положення та порядок обновлення, використання і контролю за технічним станом транспортних засобів, ремонтно-будівельних механізмів і машин лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів (ЛВУ МГ, ЛЕС, ВУ ПЗГ), призначених для аварійних і ремонтно-профілактичних робіт".
3.6 Аварійний запас
3.6.1 Аварійний запас труб, обладнання, з'єднуючих деталей, паливно-мастильних та інших матеріалів призначений і повинен використовуватись для ліквідації аварійних ситуацій. З дозволу газотранспортного підприємства він може використовуватись при перевипробовуванні газопроводів і для поточного ремонту.
3.6.2 Аварійний запас труб, обладнання, з'єднуючих деталей, паливно-мастильних та інших матеріалів повинен систематично поповнюватись і відповідати діючим нормам аварійного запасу.
Порядок поповнення, зберігання, обліку і звітності виробничих підрозділів щодо використання аварійного запасу труб встановлюється газотранспортним підприємством на підставі "Норм аварійного запасу труб, сталевої трубопровідної арматури, з'єднувальних деталей та монтажних заготовок для магістральних газопроводів", затверджених Держнафтогазпромом України.
3.6.3 Стандарт труб (марка сталі, товщина стінок) аварійного запасу повинен відповідати стандарту труб, які застосовані для будівництва даного газопроводу .
3.6.4 Пункти зберігання аварійного запасу труб розміщують на проммайданчиках КС, ГРС, у місцях розташування вузлових і базових пунктів ЛЕС та в інших місцях, придатних для під'їзду, вільного навантаження і розвантаження.
3.6.5 Періодично, але не рідше 2 разів на рік, ЛЕС повинна виконувати огляд труб аварійного запасу і у міру необхідності виконувати роботи з ремонту стелажів, праймуванню труб, викошуванню бур'янів тощо.
3.6.6 Аварійний запас матеріалів повинен зберігатися у виробничих підрозділах підприємства. Номенклатура і обсяг запасу повинен відповідати вимогам затвердженого "Табеля оснащення ЛЕС інструментом, пристосуваннями, агрегатами, матеріалами і інвентарем, розташованих на аварійних автомашинах і в кладовій ЛЕС".
3.6.7 На труби, з'єднувальні деталі, електроди та ізоляційні матеріали аварійного запасу повинні бути документи (сертифікати, паспорти) заводів-виготовлювачів, що підтверджують можливість їх застосування на магістральних газопроводах.
3.6.8 Труби аварійного запасу повинні мати на внутрішній поверхні маркування відповідно до схеми умовних позначень, прийнятої газотранспортним підприємством.
3.7 Технічна документація
3.7.1 Лінійно-експлуатаційна служба повинна мати у своєму архіві таку технічну документацію:
- копії актів відводів земельних ділянок під траси газопроводів, будинки лінійних обхідників, майданчики ГРС, будинки операторів ГРС та інші споруди, які обслуговує служба;
- проектнокошторисну документацію на об'єкти і споруди, які обслуговує служба;
- виконавчу технічну документацію на лінійну частину газопроводу і об'єкти, які обслуговує служба;
- технічні паспорти на газопроводи і підводні переходи;
- технологічні схеми газопроводів із ситуаційним планом місцевості (переходи через природні і штучні перешкоди, переходи через залізниці і автомобільні дороги, перетини газопроводів з іншими підземними і надземними комунікаціями, місця розміщення засобів ЕХЗ і аварійного запасу труб тощо);
- паспорти заводів-виготовлювачів на обладнання і посудини, які працюють під тиском;
- заводські паспорти та інструкції на аварійну техніку;
- нормативнотехнічну документацію з питань експлуатації об'єктів ЛЧ МГ.
3.7.2 ЛЕС повинна також мати і своєчасно вести таку оперативну документацію:
- журнал огляду траси газопроводів;
- журнал обліку виконаних ремонтних робіт;
- план збирання аварійної бригади (у випадках аварійних ситуацій);
- журнал обліку виїздів аварійних машин;
- акти розслідування аварій, пошкоджень та інших відмов на газопроводах;
- документацію зі зберігання, перевезення і застосування метанолу і одоранту;
- акти випробовувань і перевипробовувань газопроводів і обладнання;
- акти технічного обстеження (зовнішнього і внутрішнього) газопроводів і обладнання;
- акти на очищення внутрішньої порожнини газопроводів у процесі експлуатації;
- акти обстеження технічного стану переходів газопроводів через залізниці, автомобільні дороги та інші трубопроводи;
- копії планів (поточного і перспективного) капітального ремонту газопроводів;
- копії планів (поточного і перспективного) реконструкції газопроводів;
- іншу документацію, встановлену газотранспортним підприємством.
3.7.3 ЛЕС повинна вести діловодство в обсязі, визначному керівником виробничого структурного підрозділу, зокрема:
- переписку із організаціями і відомствами з питань дотримання чистоти охоронних зон газопроводів і виконання робіт у цих зонах;
- переписку з питань видачі погоджень і технічних умов на підключення нових газопроводів-відгалужень, проектування переходів інших комунікацій через газопроводи;
- копії директивних і нормативних документів із питань експлуатації газопроводів, реконструкції і капітального ремонту їх тощо.