7. УМОВИ ПРАЦI ПРАЦЮЮЧИХ У ВИРОБНИЧИХ
ПРИМIЩЕННЯХ ПIДПРИґМСТВ ПРАЛЕНЬ ТА
ЛАЗЕНЬ
7.1. Мікроклімат виробничих приміщень
7.1.1. Мікроклімат у виробничих приміщеннях пралень та лазень повинен відповідати вимогам ДНАОП 0.03-3.15-86 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень № 4088-86.
7.2. Опалення та вентиляція
7.2.1. Виробничі і допоміжні приміщення необхідно обладнувати системами опалення та вентиляції, які забезпечують рівномірну температуру і стан повітряного середовища у відповідності до вимог СНиП 2.04.05-86 Отопление, вентиляция и кондиционирование.
7.2.2. Для забезпечення вимагаючих санітарними нормами параметрів повітряного середовища на підприємствах встановлюють системи опалення, які забезпечують рівномірне нагрівання повітря на протязі всього опалювального періоду, а також безпеку в пожежному відношенні.
7.2.3. У складах, що не опалюються, необхідно обладнувати спеціальні приміщення для зігрівання працюючих та оформлення документів.
7.2.4. При центральному опаленні цехи зі значними тепловиділеннями від технологічного обладнання необхідно забезпечувати пристроями для вимкнення нагрівальних приладів і відключення окремих частин опалювальної системи без шкоди для решти цехів, допоміжних і адміністративних приміщень.
7.2.5. Нагрівальні прилади систем опалення потрібно розміщувати безпосереньо під світловими отворами з урахуванням необхідності захисту працюючих від неспадаючих потоків холодного повітря при розміщенні постійних робочих місць на віддалі 2 м і менше від вікон у зовнішних стінах.
7.2.6. Нагрівальні прилади системи опалення захищаються
спеціальним загороджуючим обладнанням.
7.2.7. Прилади опалення не повинні закриватися або захаращуватися.
7.2.8. В усіх виробничих приміщеннях необхідна наявність термометрів.
7.2.9. Для створення та підтримування необхідних умов повітряного середовища в робочих приміщеннях влаштовується природна, примусова припливно-витяжна або змішана вентиляція.
7.2.10. Концентрації токсичних речовин, парів і пороху в робочій зоні виробничих приміщень не повинні перевищувати гранично допустимих концентрацій, затверджених Державною санітарною інспекцією.
Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинна відповідати ДНАОП 0.03.-3.15-86 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.
7.2.11. Повітря, що подається системами припливної вентиляції з механічним побудженням, забирається ззовні в найменш забрудненій зоні або підлягає попередньому очищенню.
7.2.12. Видалення повітря належить передбачати
безпосередньо від місць виділення виробничих шкідливостей або із
зон найбільшого забруднення повітря в приміщенні.
7.2.13. У приміщеннях, де можливі виділення
вибухонебезпечних речовин, встановлюють вентилятори у
вибухобезпечному виконанні.
7.2.14. Повітроколоворот вентиляційних систем
виготовляється з антикорозійних і негорючих матеріалів з
ретельною герметизацією швів і з'єднань.
7.2.15. Забір свіжого повітря вентиляційною системою провадиться з висоти не меншої за 2 м від землі навітряної сторони, а в зеленій зоні - не меншої за 1 м. Забруднене повітря усувається через спеціальний отвір. Засоби захисту від метеоопадів не повинні заважати усуненню забрудненого повітря.
7.2.16. Незалежно від наявності шкідливих виділень і вентиляційних пристроїв у вікнах виробничих приміщень для забезпечення природного провітрювання необхідно передбачити фрамуги чи кватирки, що відчиняються.
7.2.17. Для відкривання фрамуг, вікон, створок ліхтарів влаштовуються зручні пристосування, що управляються з підлоги.
7.2.18. Усі вентиляційні системи і місця установлення вентиляційного обладнання повинні бути легко доступними для огляду, очищення і ремонту.
7.2.19. Рівень шуму і вібрації, який створюється вентиляційним обладнанням, не повинні перевищувати допустимих значень.
7.2.20. На вентиляційні установки необхідно обов'язково мати паспорти та періодично їх випробовувати.
7.2.21. Контрольні випробування витяжних систем провадяться один раз на два роки, приточних систем - один раз на три роки.
7.2.22. Для забезпечення нормальної експлуатації
вентиляційного господарства наказом по підприємству
призначається відповідальна особа, складаються графіки чищення,
опрацьовується інструкція щодо обслуговування вентустановок.
7.2.23. Вентиляційні камери розміщуються в окремих приміщеннях, вентиляційне обладнання установлюється з дотриманням правил звукоізоляції.
7.2.23. В усіх випадках, коли в робочому приміщенні установлюється додаткове чи нове обладнання, що виділяє тепло, вологу, пил або гази, провадиться переобладнання і перепланування цехів або зміна технологічних процесів, зв'язані з цим діючі вентиляційні системи теж відповідним чином переобладнуються, щоб забезпечувати в нових умовах установлені для робочих приміщень метеорологічні параметри і гранично допустиму концентрацію шкідливих речовин.
7.3. Освітлення
7.3.1. Природне та штучне освітлення виробничих, допоміжних службово-побутових приміщень і території пралень та лазень повинне відповідати вимогам СНиП П-4-79 Естественное и искусственное освещение.
7.3.2. Територія підприємств, місце пересування людей і транспорту, а також місце робіт відповідно до діючих нормам забезпечуються штучним освітленням, що вмикається з настанням темноти або при поганій видимості (туман, дощ).
7.3.3. Скляні поверхні світлових отворів, світильники, освітлювальну арматуру необхідно утримувати в чистоті справності. Скло вікон і ліхтарів необхідно очищати від бруду не рідше двох разів на рік, а в приміщеннях зі значними виділеннями пилу, парів і газів не рідше чотирьох разів на рік.
7.3.4. Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати.
7.3.5. Біля вікон, що обернені на сонячний бік, необхідно влаштовувати пристосування для захисту від прямих сонячних променів (козирки, штори).
7.3.6. Загальне освітлення території підприємства, складів, транспортерів здійснюється прожекторами, світильниками, дуговими, кварцевими, ксеноновими лампами.
7.3.7. Штучне освітлення можна забезпечувати як лампами розжарювання, так і люмінісцентними лампами у вигляді загального чи комбінованого освітлення.
7.3.8. Місцеве освітлення робочих поверхонь обладнується так, щоб світильники можна було встановлювати з необхідним напрямком світла. Напруга для ламп місцевого освітлення, розташованих на висоті меншій за 2,5 м від підлоги повинна бути не вищою за 36 В. Як виняток дозволяється застосовувати напругу до 220 В включно для світильників спеціальної конструкції, які є складовою частиною аварійного освітлення, що отримує живлення від незалежного джерела.
7.3.9. Застосування одного місцевого освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях не допускається.
7.3.10. При застосуванні місцевого освітлення лампи обладнуються відбивачами.
Застосування відкритих ламп без відбивачів забороняється.
Відбивачі виготовляються із матеріалу, що не просвічується.
7.3.11. Аварійне освітлення для виходу людей із приміщень повинно забезпечувати освітленність на підлозі за лінією основних проходів і на сходах не меншу за 0,3 лк.
Світильники аварійного освітлення вмикаються на самостійне живлення.
7.3.12. При всіх роботах у приміщеннях пралень та лазень напруга переносних електричних ламп не повинна бути більшою за 12 В. Якщо немає змоги користуватися переносними лампами на напругу 12 В то слід застосовувати акумуляторні ліхтарі або ліхтарі зі свічкою.
7.3.13. Для живлення ручних світильників у приміщення з підвищеною небезпекою і в особливо небезпечних застосовується напруга не вища за 36 В.
7.4. Шум та вібрація
7.4.1. Обов'язковою умовою зниження рівнів шуму та вібрації на робочих місцях є суворе виконання вимог, викладених в ГОСТ
12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности і ГОСТ
12.1.012-78 ССБТ. Вибрация. Общие требования безопасности.
7.4.2. Першочергово, заходи щодо зниження рівней шуму та вібрації направляються на :
- заміну, ремонт і модернізацію обладнання, яке є джерелом підвищеного шуму і вібрації;
- локалізацію (виділення в окремі приміщення) обладнання та установок, експлуатація яких визиває шум та вібрацію;
- використання засобів шумопоглинання та вібрації (штучних поглиначів, звукоізолюючих кожухів, амортизаторів тощо);
- використання засобів індивідуального захисту;
- вибір раціонального режиму праці та відпочинку, скорочення (регулювання) часу знаходження в шумових умовах, проведення лікувально-профілактичних заходів.
7.4.3. Вентилятори та приводи вентиляційних установок необхідно встановлювати поза приміщеннями, де працюють люди, коли це можливо.
