Стартовая >> Книги >> Правила технічної експлуатації магістральних газопроводів

Електроустановки - Правила технічної експлуатації магістральних газопроводів

Оглавление
Правила технічної експлуатації магістральних газопроводів
Загальні вимоги
Об'єкти загального призначення
Лінійна частина
Компресорні станції
Підземні сховища газу
Газорозподільні станції
Електроустановки
Захист від корозії
Контрольно-вимірювальні прилади, автоматика, телемеханіка, АСУ
Зв'язок
Організація експлуатації газопроводів
Перелік використаних джерел
Додаток Б, В, Д
Додаток Ж-Х

7 Електроустановки

7.1 Загальні вимоги
7.1.1 Персонал, що обслуговує електроустановки магістральних газопроводів, повинен керуватися:
- "Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів";
- "Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів";
- "Правилами влаштування електроустановок";
- заводськими інструкціями з монтажу і експлуатації електрообладнання;
- правилами користування електричною енергією;
- типовими інструкціями з експлуатації та ремонту окремих видів електрообладнання, релейного захисту і автоматики (далі РЗіА);
- галузевими керівними інформаційними та інструктивними матеріалами;
- нормативними документами у галузі будівництва, що діють на території України;
- Законами України про електроенергетику і енергозбереження;
- іншими нормативними документами згідно з додатком А.
7.1.2 У цьому розділі вказані особливості експлуатації електроустановок об'єктів магістральних газопроводів, які не відображені у правилах та інструкціях, перерахованих у п. 7.1.1.
7.1.3 За наявності особливих умов виробництва або електроустановок, експлуатація яких не зумовлена означеними в п.7.1.1 або цими Правилами, повинні бути складені додаткові місцеві інструкції, затверджені підрозділом. У розроблених місцевих інструкціях не допускається порушення умов діючих правил, а також повторення діючих правил або їх окремих положень.
7.1.4 Електрообладнання об'єктів магістральних газопроводів приймаються до експлуатації відповідно до класифікації вибухо- і пожежонебезпечних зон усередині і поза приміщеннями, а також по категорії і групі вибухонебезпечної суміші газів. Під час приймання керуються перерахованими в п. 7.1.1 і в додатку А нормативними документами.
7.1.5 Живлення електроспоживачів об'єктів транспортування газу повинно бути виконано з врахуванням їх категорійності за надійністю електропостачання (Додаток №№ Е,Ж,И).
7.1.6 Категорія за надійністю електропостачання електроспоживачів, що не потрапили в перелік за класифікацією категорійності (Додаток №№ Е,Ж,И) ( житлові та адміністративні будинки і споруди, сільскогосподарські споживачі тощо) нормуються у відповідності до діючих нормативів.
7.1.7 Реконструкція та модернізація енергетичного обладнання повинні виконуватись за затвердженими проектами; без проекту може проводитись заміна обладнання на однотипне.
7.1.8 Вимоги до проектів електропостачання.
7.1.8.1 Під час проектування (реконструкції) електротехнічної частини об'єктів транспортування газу повинні виконуватись розрахунки струмів короткого замикання (далі КЗ) в максимальному режимі (з врахуванням перспективи розвитку мереж на 10 років) і в мінімальному режимі. Вибір апаратури повинен виконуватись на підставі цих розрахунків.
7.1.8.2 Проектні організації разом із проектом повинні передавати Замовнику результати розрахунків струмів КЗ, карту уставок захистів (для всього електрообладнання, що підлягає проектуванню або реконструкції).
7.1.8.3 Кабельне господарство.
7.1.8.3.1 Кабельне господарство повинно проектуватись з врахуванням вимог ПВЕ, пожежної безпеки, директивної вказівки АТЕП № 2794-Э від 18.04.1986р., інших діючих нормативних документів. Усі силові кабелі повинні перевірятись на термічну стійкість під час відключення захистів струмів КЗ. При цьому, температура жил не повинна перевищувати:
- для броньованих і неброньованих кабелів напругою 6-10 кВ з паперово-масляною ізоляцією 2000 С;
- для кабелів з пластмасовою (поліхлорвініловою) та гумовою ізоляцією 1600 С.
7.1.8.3.2 Силові кабелі, що взаємно резервують один одного, повинні проходити різними трасами. У разі неможливості (або економічній недоцільності) виділення окремих трас для цих кабелів, за умови прокладання їх у спільних кабельних спорудах, відстань між цими кабелями повинна бути не менше 1 м.
Кабелі та проводи, що безпосередньо приєднуються до ГПА, повинні мати маслостійку ізоляцію.
Кабелі, що прокладені в приміщеннях з високою температурою середовища, повинні мати ізоляцію, придатну для роботи в цих умовах.
7.1.8.3.3 Під час використання мікропроцесорної техніки, з метою запобігання електромагнітним завадам, вторинні кола повинні виконуватись екранованим кабелем. При цьому, в одному кабелі не повинні об'єднуватись кола різного призначення.
7.1.8.3.4 Силові кабелі і кабелі вторинних кіл повинні прокладатись різними трасами. У разі неможливості цього, відстань між силовими кабелями і кабелями вторинних кіл повинна бути не менше:
- 0,45 м до кабелів з колами напругою 220 В;
- 0,60 м до кабелів з колами напругою 0,4 кВ;
- 1,2 м до кабелів з колами напругою 6 10 кВ.
7.1.8.3.5 Траси кабелів з колами управління, вимірювання та сигналізації повинні прокладатись на відстані не менше 10 м від підґрунтя фундаментів (стійок) з розрядниками і блискавковідводами. Допускається в обмежених умовах цю відстань зменшувати до 5 м, але при цьому, між фундаментом (стійкою) і кабелями повинен прокладатись додатковий поздовжній заземлювач довжиною не менше 15 м на віддалі 0,5 м від кабельної траси. Цей поздовжній заземлювач повинен розміщуватись симетрично відносно фундаменту (стійки) і з'єднуватись із заземлюючим пристроєм на кінцях і в точці перетину з іншими горизонтальними заземлювачами.
7.1.8.3.6 Геометрія трас прокладання кіл управління і вимірювання під час проектування повинна обиратись таким чином, щоб розрахунковий рівень перешкод мав мінімально можливе значення. Ці траси повинні розташовуватись, по можливості, на якомога більшій довжині в безпосередній близькості від горизонтальних заземлювачів. При необхідності, вздовж кабельних трас можуть прокладатись додаткові горизонтальні заземлювачі.
7.1.8.3.7 Металеві оболонки і броня кабелів кіл управління, вимірювання, сигналізації повинні заземлюватись у ВРУ, в ЗПУ або РЩ. При цьому, приєднання металевих оболонок та броньового покриття до заземлюючого пристрою повинно виконуватись в місці їх вводу в будівлю РЩ або ЗПУ, а також в місцях кінцевої розробки кабелів. Екрани, що виготовлені з фольги, заземлюються тільки в місцях кінцевої розробки кабелів. У разі заземлення металевих екранів з двох сторін, необхідно виконувати їх перевірку на термічну стійкість під час коротких замикань в мережі напругою 110 кВ і більше (див. "Справочник по проектированию ПС 35-500 кВ" розділ 4-5. "Провода, шины и кабели, изоляторы." Москва, Энергоиздат,1982г.
7.1.8.3.8 Металеві корпуси коробів, металеві частини кабельних споруд, що застосовуються для прокладки кабелів на ВРУ, в ЗРУ та в приміщеннях РЩ або ЗПУ повинні заземлюватись на кінцях і в проміжних точках з кроком 5-10м.
7.1.8.3.9 Траси кабелів міжмашинного обміну повинні проходи-ти на відстані не менше 10 м від фундаментів (стійок) з блискавкоприймачами і обладнанням напругою 110 кВ і вище.
7.1.8.3.10 Кабелі кіл міжмашинного обміну повинні прокладатись, по можливості, на більшій віддалі від силових кабелів і кабелів з колами управління. Ці відстані для конкретних енергооб'єктів повинні визначатись на підставі проектних розрахунків.
7.1.8.3.11 Екрани кабелів кіл міжмашинного обміну повинні заземлюватись зі сторони ЗПУ.
7.1.8.4 Під час визначення кількості і варіанту виконання ліній живлення високої напруги слід керуватись "Положением о разработке схем и объектов внешнего электроснабжения магистральных нефтепроводов и газопроводов", затверджених 26.03.79р. (протокол № 9-4/9-8-8/4) ГоловНДІпроектом и Головтехуправлінням Міненерго СРСР.
7.1.8.5 Під час проектування систем електропостачання об'єктів, що не потрапили в даний документ, необхідно керуватись "Правилами устройства электроустановок (ПУЭ - 85)", СН-174-75, СН-433-79, СН-357-77, відповідними "СНиП" та іншими діючими нормативними документами.
7.1.8.6 За наявності зовнішніх джерел електроенергії, що знаходяться на значній віддалі від об'єктів, вибір схеми електропостачання виконується у відповідності до техніко-економічного обґрунтування, з розглядом варіанту будівництва електростанцій власних потреб (далі ЕВП).
7.1.8.7 Для споживачів другої категорії (за надійності енергопостачання) необхідна кратність резервування забезпечується установкою резервного джерела електропостачання. Як резервні джерела доцільно застосовувати агрегати, що працюють на природному газі.
7.1.8.8 Кількість і потужність аварійних джерел визначається проектом з урахуванням максимальних навантажень і забезпечення нормальної роботи обладнання у разі відключення зовнішнього електропостачання.
7.1.8.9 За наявності одного зовнішнього джерела електроенергії, в якості другого джерела для електропостачання споживачів пер-шої категорії повинні передбачатися електростанції власних потреб, що працюють на природному газі. Кількість і потужність агрегатів електростанції власних потреб визначається з урахуванням максимального навантаження споживачів і необхідності резервування. На кожній електростанції повинні бути передбачені прилади синхронізації із зовнішньою мережею.
7.1.8.10 Для особливої групи електроспоживачів допускається не встановлювати окрему аварійну електростанцію за наявності аварійного джерела живлення на основному об'єкті, потужність якого визначається з урахуванням навантажень електроспоживачів особливої групи. В цьому випадку для особливої групи повинен передбачатися агрегат безперебійного живлення (далі АБЖ), що працює від мережі і акумуляторної батареї (далі АБ) з тиристорним (швидкодіючим) перемиканням, для забезпечення переключення АБЖ від мережі на АБ без перерви живлення електроспоживачів особливої групи. Електроспоживачі особливої групи (системи КВПіА та ін.) повинні бути нечутливі до коливань напруги (в межах 10 % номінальної) і частоти в системах електропостачання (в межах 3 % номінальної).
7.1.9 Надійність внутрішньої системи енергопостачання компресорних станцій магістральних газопроводів та інших промислових об'єктів, віднесених до першої категорії електропостачання, забезпечується:
- зовнішнім електропостачанням від двох взаємно незалежних джерел, що резервують основні джерела живлення - технологічні ЗРУ - 10(6) кВ;
- резервним джерелом - електростанцією, що забезпечує відновлення напруги КС максимум через 3 хвилини з покриттям навантаження КС впродовж тривалого часу;
- аварійними джерелами - електростанціями з дизельним приводом, що забезпечують відновлення електропостачання споживачів особливої групи, першої категорії максимум через 30 секунд;
- джерелом гарантованого живлення, що складається з АБ з відповідними перетворювачами, що забезпечують тривалу роботу електроспоживачів особливої групи (системи КВПіА газотурбінних агрегатів, АСУ та ін.) під час перехідних режимів в системі електропостачання (зниження напруги, коливання частоти, короткочасні зникнення напруги тощо).
7.1.10 У разі відсутності зовнішніх джерел електропостачання, електропостачання КС здійснюється від електростанцій власних потреб, оснащених агрегатами з поршневим або газотурбінним приводом. Кількість агрегатів на електростанції розраховується з врахуванням максимального навантаження і необхідності резервування.
7.1.11 Технологічне обладнання КС (ГПА) повинно бути стійким до коливання напруги (в межах 10 % номінальної) і частоти (в межах 3 % номінальної) в системі електропостачання КС і забезпечувати нормальну роботу впродовж 3 хвилин після зникнення напруги в системі.
7.1.12 Мережі робочого і захисного заземлення повинні бути розділені.
7.2 Експлуатація електроустановок
7.2.1 В кожному підрозділі (ЛВУ МГ, ВУ ПЗГ тощо) наказом повинні бути призначені особи, відповідальні за електрогосподарство підрозділу або окремих його об'єктів. В додатку до наказу про призначення відповідальної за електрогосподарство особи повинен бути наданий перелік об'єктів і електроустановок, за стан і обслуговування котрих ця особа несе відповідальність, з чітким визначенням меж відповідальності.
7.2.2 Персонал, що обслуговує електроустановки об'єктів магістральних газопроводів, додатково повинен знати вимоги технічної і пожежної безпеки для вибухопожежнонебезпечних виробництв і технологічних процесів. Він може бути допущений до роботи тільки після перевірки знань спеціальною комісією. Комісія призначається у відповідності до "Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці" (ДНАОП 0.00-4.12-99).
7.2.3 Електротехнічний черговий персонал знаходиться в оперативному підпорядкуванні диспетчера (змінного інженера).
7.2.4 Диспетчер (змінний інженер) газотурбінного і мотокомпресорного цехів повинен мати кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче III (до 1000В). Начальник електропривідного цеху повинен мати кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче V (до та вище 1000 В). Черговий (змінний диспетчер) електропривідного компресорного цеху повинен мати вищу освіту за спеціальності "Інженерелектрик, електромеханік" і мати кваліфікаційну групу по електробезпеці в електроустановках до та вище 1 000 В не нижче IV. Черговий електромонтер повинен мати групу не нижче III - в електроустановках до та вище 1 000 В, Машиніст електропривідного компресорного цеху повинен мати III кваліфікаційну групу.
7.2.5 Для організації обслуговування електроустановок КС, ГРС і лінійної частини газопроводів розпорядженнями по підрозділу повинні бути визначені обов'язки відділів і служб, межі їхнього обслуговування і відповідальності. Межа відповідальності між службами підрозділу визначається наказом керівника одночасно з призначенням особи, відповідальної за експлуатацію електрогосподарства. Як правило, межа обслуговування повинна бути встановлена на наконечниках підвідних кабелів (проводів) у ввідних пристроях електрообладнання. При цьому, за контакт на межі відповідає власник кабелю (проводів).
Оперативне управління діючими електроустановками і електричними мережами повинно виконуватись спеціально підготовленим персоналом відповідно до діючих ПТЕ, ПТБ, з використанням засобів захисту.
Засоби захисту повинні відповідати вимогам державних стандартів, а також "Правил застосування і випробування засобів захисту, що використовуються в електроустановках" НАОП 1.1.10-1.07-82.
Забезпечення захисними засобами персоналу, що обслуговує електроустановки, покладається на відповідального за електрогосподарство і начальника цеху (дільниці) відповідно до діючих норм.
7.2.6 В усіх виробничих підрозділах керівник кожного цеху, служби, групи або дільниці несе адміністративну відповідальність за правильну і безпечну експлуатацію електрообладнання своєї дільниці.
7.2.7 Монтаж і експлуатація вибухозахищеного обладнання повинні виконуватись у відповідності до діючих правил та норм (зокрема - ВСН 332-74 "Инструкция по монтажу електрооборудования, силовых и осетительных сетей взрывоопасных зон", затверджених Мінмонтажспецбудом СРСР 24.06.74г. та узгоджених Держенергонаглядом СРСР 20.06.74г.)
Режим роботи електроустановок повинен забезпечувати безперебійну роботу основного технологічного обладнання і безаварійну зупинку ГПА під час зниження напруги від зовнішньої мережі.
Відповідальним за експлуатацію електроустановок повинні бути розроблені схеми нормальних, ремонтних і аварійних режимів електрозабезпечення. Для кожного вибухонебезпечного об'єкта службою, відповідальною за електрогосподарство підприємства, повинен бути розроблений план ліквідації аварій в електрогосподарстві об'єкта.
Ремонт вибухозахищеного обладнання повинен виконуватись з урахуванням діючих Інструкцій, вимог гл.7.3 "Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів", Інструкції з ремонту вибухозахищеного обладнання (РД 16.407-87 "Ремонт взрывозащищенного и рудничного электрооборудования" затверджених Держгіртехнаглядом СРСР і Мінелектротехпромом СРСР -1987р.) тощо.
7.2.8 Аварійна електростанція повинна мати ІІІ ступінь автоматизації і забезпечувати безперебійну роботу КС під час зникнення напруги на основному джерелі живлення від зовнішньої електромережі. Прилади підключення пересувного і переносного електрообладнання повинні бути розміщені поза вибухонебезпечними зонами. Рівень вибухозахисту такого електрообладнання повинен відповідати класу вибухонебезпечної зони.
Справність і готовність аварійної електростанції до автоматичного запуску повинні перевірятись пробним пуском не рідше 1 разу на місяць за графіком, затвердженим керівником структурного підрозділу (якщо за цей період не відбувались її автоматичні запуски).
7.2.9 Постійний запас палива для аварійного дизельгенератора повинен забезпечувати його роботу протягом не менше 2-х діб, що достатньо для з'ясування причин відключення від зовнішнього джерела електроживлення та прийняття необхідних заходів.
7.2.10 Електрообладнання, яке знаходиться в резерві (трансформатор власних потреб, якщо на нього не подана напруга, прилади автоматичного включення резерву), повинно проходити періодич-не опробування за графіком, затвердженим відповідальним за електрогосподарство, але не рідше 2-х разів на рік. Дієздатність механічної частини резервних електростанцій перевіряється не рідше 1 разу на місяць.
7.2.11 На кожній КС повинні бути карти уставок релейного захисту і протиаварійної автоматики, підтверджені відповідними розрахунками. Періодично, залежно від змін умов зовнішнього електропостачання, повинні виконуватись повторні розрахунки струмів коротких замикань РЗіА. Відповідно повинно виконуватись переналагодження уставок РЗіА . Карти установок РЗіА на вводах від енергосистеми повинні бути погоджені зі службою релейного захисту автоматики (РЗіА) енергосистеми.
Періодичність перегляду карт уставок і струмів КЗ не менше 1 разу на 3 роки.
7.2.12 Для виконання планових ремонтів і оглядів електроустановок, відповідальний за електрогосподарство щорічно складає графік технічного обслуговування і ремонту, що затверджується у встановленому підприємством порядку. Тривалість і терміни ремонту і оглядів електрообладнання встановлюються на підставі діючого положення і системи плановопопереджувальних ремонтів (далі ППР).
Огляди, як самостійна операція, плануються лише для установок, де немає постійного чергового персоналу. В установках з постійним чергуванням огляди включаються в функції оперативного персоналу і входять до складу технічного обслуговування.
7.2.13 При виявлені дефекту в процесі експлуатації або під час профілактичних випробуваннях, необхідність позачергових капітальних або поточних ремонтів електрообладнання визначає відповідальний за електрогосподарство.
7.2.14 Порядок виводу електрообладнання в ремонт і випробування, а також порядок оформлення складних переключень в електроустановках встановлює газотранспортне підприємство (УМГ тощо) на основі діючих нормативних документів.
7.2.15 Зміни в електричні схеми можуть бути внесені тільки з дозволу відповідального за електрогосподарство. Ці зміни повинні бути внесені у виконавчі схеми і оформлені підписом відповідального виконавця з вказівкою його посади і дати внесення змін.
7.2.16 Тимчасові зміни в електричних схемах повинні бути відображені в оперативній документації і доведені до відома персоналу.
7.2.17 Кабельні канали і приямки в КЦ з газотурбінним приводом повинні бути засипані піском. Кабельні канали та лотки повинні бути захищені від попадання грунтових вод та обладнані приямками для відкачування води.
7.2.18 У разі живлення декількох агрегатів за кільцевою схемою від двох секцій КТП-0,4 кВ (коли агрегати живляться один через другий), живляче кільце повинно бути вимкнуте на одному з ввідних вимикачів агрегатного щита станції управління (далі АЩСУ) для забезпечення селективності дії захисту.
7.2.19 У разі радіальної схеми живлення агрегатних збірок АЩСУ від двох секцій КТП-0, 4 кВ, секційні вимикачі АЩСУ в нормальному режимі повинні бути вимкнуті.
7.2.20 Все електрообладнання в електроустановках і електродвигуни технологічних агрегатів повинні бути замарковані у відповідності із затвердженими схемами.
7.2.21 Акумуляторні батареї повинні експлуатуватися в режимі постійного підзаряду. Підзарядна установка, як правило, повинна бути обладнана пристроєм стабілізації напруги на шинах батареї з відносною похибкою ± 1%.
Попереджуючий сигнал про зниження напруги в системах постійного струму нижче встановленого рівня повинен виводитись в місце знаходження чергового персоналу.
Приміщення акумуляторної батареї повинно вентилюватися відповідно до вимог "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" і "Правил безпеки при експлуатації магістральних газопроводів".
7.2.22 На КС згідно з рекомендаціями заводу-виробника, але не рідше 1 разу на 3 роки повинен виконуватися контрольний розряд батареї для визначення її фактичної ємності. Заряджати і розряджати батарею допускається струмом не вище його максимального значення, встановленого для даного типу батареї.
7.2.23 У відповідального за електрогосподарство повинна бути технічна документація відповідно до діючих ПТЕ, ПТБ і ПУЭ-85.



 
« Правила технічної експлуатації газорозподільних станцій магістральних газопроводів   Правила уповноваження та атестації у державній метрологічній системі »
электрические сети