Стартовая >> Книги >> Правила >> Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском

Виготовлення - Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском

Оглавление
Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском
Конструкція посудин
Матеріали
Виготовлення
Арматура, контрольно-вимірювальні прилади
Встановлення, реєстрація і технічний огляд посудин
Нагляд, утримання, обслуговування і ремонт
Додаткові вимоги до цистерн і бочок для перевезення зріджених газів
Додаткові вимоги до балонів
Заключні положення
Додаток 1,2
Додаток 3
Перелік матеріалів, що використовуються для виготовлення посудин
Сталеві труби
Поковки
Сортова сталь
Сталеві відливки
Кріпильні вироби
Кольорові метали і сплави
Перелік марок сталі і сплавів, використовуваних для виготовлення балонів

4. ВИГОТОВЛЕННЯ

4.1. Загальні вимоги

4.1.1*. Виготовлення (довиготовлення), реконструкція, монтаж, налагодження і ремонт посудин та їх елементів повинні виконуватись спеціалізованими підприємствами або організаціями, що мають технічні засоби, необхідні для якісного виконання робіт.
Підприємства і організації повинні мати дозвіл органів Держнаглядохоронпраці України на виготовлення, монтаж, налагодження, реконструкцію і ремонт посудин згідно з чинним законодавством. Підставою для видачі дозволу є висновок ЕТЦ щодо можливості виконання вказаних робіт.
4.1.2. Виготовлення (довиготовлення), реконструкція, монтаж, налагодження і ремонт посудин повинні виконуватись відповідно до вимог цих Правил і технічних умов, затверджених в установленому порядку.
4.1.3. Виготовлення (довиготовлення), реконструкція, монтаж, налагодження і ремонт посудин або окремих елементів повинні здійснюватись за технологією, розробленою до початку робіт організацією, що їх виконує (підприємство-виготовлювач, ремонтна або монтажна організація, ремонтні служби підприємств та інші спеціалізовані організації).
4.1.4. При виготовленні (довиготовленні), реконструкції, монтажі, налагодженні і ремонті повинна застосовуватись система якості контролю (вхідний, операційний і приймальний), що забезпечує виконання робіт відповідно до вимог цих Правил і НД.
Порядок проведення вхідного контролю неметалевих матеріалів, із яких виготовляються силові елементи конструкції посудин, узгоджується з головною організацією.

4.2. Допуски

4.2.1. Відхилення зовнішнього (внутрішнього) діаметра обичайок, циліндричних відбортованих елементів днищ, сферичних днищ, виготовлених із листів і поковок, не повинно перевищувати ±1% номінального діаметра.
Відносна овальність а в будь-якому поперечному перерізі не повинна перевищувати 1%. Величина відносної овальності визначається за формулами:
– в перерізі, де відсутні штуцери і люки:

Відносна овальність

– в перерізі, де є штуцери і люки:

Відносна овальність

де Dmax, Dmin – відповідно найбільший і найменший зовнішні (внутрішні) діаметри посудини, мм;
d – внутрішній діаметр штуцера або люка, мм.
Величину відносної овальності для посудин з відношенням товщини стінки обичайок до внутрішнього діаметра 0,01 і менше допускається збільшити до 1,5 %.
Відносна овальність для елементів посудин, що працюють під зовнішнім тиском, не повинна перевищувати 0,5 %.
4.2.2. Відведення (кутастість) f кромок (рис. 1) у зварних швах не повинно перевищувати f=0,1S+3 мм, але не більше відповідних величин, зазначених в табл. 2 для елементів посудин.
Відведення (кутастість) кромок
Рис. 1. Відведення (кутастість) кромок у зварних швах
Таблиця 2

Максимальне відведення (кутастість) f кромок у стикових швах, мм

обичайок

кульових резервуарів і днищ із пелюстків

конічних днищ

незалежно від D*

D<5000

D>5000

D<2000

D>2000

5

6

8

5

7

______________________
D *– внутрішній діаметр, мм.

4.2.3. Зміщення кромок b листів (рис. 2), що вимірюється по середині поверхні, в стикових з’єднаннях, які визначають надійність посудин, не повинно перевищувати b=0,1S, але не більше 3 мм. Зміщення кромок у кільцевих швах, за винятком швів, які виконуються електрошлаковою зваркою, не повинно перевищувати величин, наведених у табл. 3. Зміщення кромок у кільцевих швах, виконаних електрошлаковою зваркою, не повинно перевищувати 5 мм.
Зміщення кромок листів

Рис. 2. Зміщення кромок листів
Таблиця 3

Товщина
зварюваних листів, S, мм

Максимально допустимі зміщення кромок,
що стискуються, у кільцевих швах, мм

на монометалевих посудинах

на біметалевих посудинах
з боку корозійного шару

До 20

0,1S+1

50 % від товщини плакуючого шару

Понад 20 до 50

0,15S, але не більше5

Понад 50 до 100

0,04S+3,5*

0,04S+3, але не більше товщини плакуючого шару

Понад 100

0,025S+5*, але не більше 10

0,025S+5, але не більше 8 не більше товщини плакуючого шару

______________________
* За умови наплавки на поверхні, що стикуються, з нахилом 1 : 3 для зварних з’єднань, які мають зміщення кромок більше 5 мм.

4.2.4. Зміщення кромок у стикових зварних з’єднаннях труб не повинно перевищувати величин, наведених у табл. 4.
Таблиця 4

Товщина стінки труби, S, мм

Максимально допустимі зміщення кромок, мм

До 3

0,2S

Понад 3 до 6

0,1S+0,3

Понад 6 до 10

0,15S

Понад 10 до 20

0,05S+1

Понад 20

0,1S, але не більше 3

4.2.5. Допуски, які не вказані в цьому розділі, повинні відповідати вимогам НД.

4.3. Зварювання

Загальні вимоги

4.3.1. При виготовленні (довиготовленні), монтажі, ремонті, реконструкції посудин повинна застосовуватись технологія зварювання, атестована відповідно до вимог цих Правил.
Технологічна документація повинна містити вказівки з технології зварювання металів, прийнятих для виготовлення посудин та їх елементів, застосування присадних матеріалів, видів та обсягу контролю, а також попереднього і супровідного підігрівання і термічної обробки.
4.3.2. Для виконання зварювання повинні застосовуватись справні установки, апаратура і пристрої, що забезпечують дотримання вимог НД.
4.3.3. Використання нових для даного типу виробу методів зварювання дозволяється керівництвом підприємства за узгодженням з головною організацією по зварюванню після підтвердження їх технологічності і перевірки всього комплексу властивостей зварних з’єднань.
4.3.4. До виконання зварювальних робіт допускаються зварники, атестовані відповідно до «Правил атестації зварників», які мають посвідчення установленої форми.
Зварники можуть виконувати зварювальні роботи тих типів, які вказані в їхньому посвідченні.
4.3.5. Зварник, який вперше стає в даній організації (на заводі, монтажній або ремонтній дільниці) до зварювання виробів, що працюють під тиском, незалежно від наявності посвідчення, повинен перед допуском до роботи пройти перевірку шляхом зварювання і контролю пробного, зварного з’єднання. Конструкцію пробних зварних з’єднань, а також методи й обсяг контролю якості зварювання цих з’єднань встановлює керівник зварювальних робіт.
4.3.6. Перед початком зварювання має бути перевірена якість складання з’єднувальних елементів, а також стан кромок, які стикуються, і прилеглих до них поверхонь. При складанні не допускається підгонка кромок ударним способом або місцевим нагріванням.
4.3.7. Керівництво роботами по збиранню посудин та їх елементів, зварюванню і контролю якості зварних з’єднань має бути покладено на фахівця, який пройшов перевірку знань даних Правил.

Зварювальні матеріали

4.3.8. Зварювальні матеріали, які застосовуються для зварювання посудин, повинні відповідати вимогам стандартів і технічних умов і підтверджуватись сертифікатом заводу-виготовлювача.
4.3.9. Марки, сортамент, умови зберігання і підготовка до використання зварювальних матеріалів повинні відповідати вимогам НД на зварювання.
4.3.10. Зварювальні матеріали повинні бути проконтрольовані:
а) кожна партія електродів:
на зварювально-технічні властивості згідно з ГОСТ 9466;
на відповідність наявності легованих елементів нормованому складу шляхом стилоскопіювання в наплавленому металі, виконаному легованими електродами (типів Э-09Х1М, Э-09Х1МФ, аустенітних та ін.);
б) кожна партія порошкового дроту:
на зварювально-технологічні властивості згідно з ГОСТ 26271;
в) кожна бухта (моток, котушка) легованого зварювального дроту:
на наявність основних легованих елементів, регламентованих ГОСТ 2246, шляхом стилоскопіювання.

Підготовка і збирання деталей під зварювання

4.3.11. Підготовка кромок і поверхонь під зварювання повинна виконуватись механічною обробкою або шляхом термічного різання, або стругання (кисневого, повітряно-дугового, плазмово-дугового) з подальшою механічною обробкою (різцем, фрезою, абразивним інструментом). Глибина механічної обробки після термічного різання (стругання) повинна бути вказана в НД в залежності від сприйнятливості конкретної марки сталі до термічного циклу різання (стругання).
4.3.12. Кромки деталей, що підлягають зварюванню, і прилеглі до них ділянки повинні бути очищені від окалин, фарби, мастила та інших забруднень відповідно до вимог НД.
4.3.13. Приварювання і видалення допоміжних елементів (складальних пристроїв, тимчасових кріплень та ін.) повинні виконуватись відповідно до вказівок креслень і НД. Приварювання цих елементів повинно виконуватись зварником, допущеним до зварювання даного виробу.
4.3.14. Прихватки мають виконуватись із застосуванням присадних матеріалів, передбачених технічною документацією на зварювання даної посудини. Прихватки при подальшому проведенні зварювальних робіт видаляються або переплавляються основним швом.
Приварювання тимчасових кріплень і видалення їх після зварювання основного виробу повинні проводитись за технологією, що виключає утворення тріщин і гартівних зон у металі виробу.
4.3.15. Всі зварювальні роботи при виготовленні посудин та їх елементів повинні проводитись при позитивних температурах у закритих приміщеннях.
При монтажі (довиготовленні) на монтажних площадках, а також ремонті посудин, що експлуатуються поза приміщеннями, допускається зварювання при негативних температурах навколишнього повітря. При цьому зварник, а також місце зварювання повинні бути захищені від безпосереднього впливу вітру та атмосферних опадів. Зварювання при температурі навколишнього повітря нижче 0° С повинно проводитись відповідно до НД, узгодженої з Держнаглядохоронпраці України.
4.3.16. Всі зварні шви підлягають клеймуванню, яке дозволяє встановити зварника, що виконував ці шви. Клеймо наноситься на відстані 20–500 мм від кромки звареного шва із зовнішнього боку. Якщо шов із зовнішнього і внутрішнього боків зварюється різними зварниками, клейма ставлять тільки з зовнішнього боку через дріб: в чисельнику – клейма зварника із зовнішнього боку шва, а в знаменнику – з внутрішнього боку. Якщо зварні з’єднання посудин виконуються одним зварником, то допускається клеймо зварника ставити біля таблички або на іншому відкритому місці. Якщо зварні з’єднання виконувались кількома зварниками, то мають бути поставлені клейма всіх зварників, які брали участь в його виконанні.
У поздовжніх швах клеймо повинно знаходитись на початку і в кінці шва на відстані 100 мм від кільцевого шва. На обичайці з поздовжнім швом довжиною менше 400 мм допускається ставити одне клеймо. Для кільцевого шва клеймо повинно вибиватися на місці перетину кільцевого шва з поздовжнім і далі через кожні 2 м, але при цьому має бути не менше двох клейм на кожному шві. Клейма ставляться із зовнішнього боку. Клеймування поздовжніх і кільцевих швів посудин з товщиною стінки менше 4 мм допускається виконувати електрографом або незмивною фарбою.
Місце клеймування поміщається в добре видиму рамку, виконану незмивною фарбою.

Атестація технології зварювання

4.3.17. Технологія зварювання при виготовленні, монтажі, реконструкції і ремонті посудин допускається до застосування після підтвердження її технологічності на реальних виробах, перевірки всього комплексу властивостей зварних з’єднань і освоєння ефективних методів контролю їх якості. Технологія зварювання, що застосовується, повинна бути атестована відповідно до діючих Правил.
4.3.18. Атестація технології зварювання розподіляється на дослідну і виробничу.
Дослідна атестація проводиться головною організацією по зварюванню або підприємством (спільно чи самостійно) при підготовці до впровадження нової, раніше не атестованої технології зварювання.
Виробнича атестація проводиться кожним підприємством на підставі рекомендацій, виданих за висновками дослідної атестації.
4.3.19. Дослідна атестація технології зварювання проводиться з метою визначення характеристик зварних з’єднань, необхідних для розрахунків при проектуванні і наданні технологічних рекомендацій (сфера застосування технології, зварювальні матеріали, режими підігрівання, зварювання і термічної обробки, гарантовані показники приймально-здавальних характеристик зварювального з’єднання, методи контролю та ін.).
Характеристики зварних з’єднань, які визначаються при дослідній атестації, вибирають залежно від типу і призначення основного металу та умов експлуатації зварних з’єднань із перелічених нижче:
механічні властивості при нормальній (20...±10° С) і робочій температурі, в тому числі тимчасовий опір розриву, кут згину зварного з’єднання, границя текучості, відносне подовження і відносне звуження металу шва, ударна в’язкість металу шва і зони термічного впливу зварювання;
тривала міцність, пластичність і повзучість;
циклічна міцність;
критична температура крихкості металу шва і зони термічного впливу зварювання;
стабільність властивостей зварних з’єднань після термічного старіння при робочій температурі;
інтенсивність окислення в робочому середовищі;
відсутність недопустимих дефектів;
стійкість проти міжкристалітної корозії (для зварних з’єднань елементів із сталі аустенітного класу);
інші характеристики, специфічні для виконуваних зварних з’єднань.
За результатами дослідної атестації технології зварювання організацією, що її проводила, повинні бути видані рекомендації, необхідні для практичного застосування. Дозвіл на застосування запропонованої технології у виробництві видається Держнаглядохоронпраці України на підставі висновків спеціалізованої головної організації по зварюванню.
4.3.20. Виробнича атестація технології зварювання проводиться кожним підприємством до початку її застосування з метою перевірки відповідності зварних з’єднань, виконаних за нею в конкретних умовах виробництва, вимогам даних Правил і НД.
Виробнича атестація повинна проводитись для кожної групи однотипних зварювальних з’єднань, виконуваних на даному підприємстві.
Визначення однотипності зварних з’єднань наведено в ст. 4.5.28.
4.3.21. Виробнича атестація проводиться атестаційною комісією, яка створюється на підприємстві, відповідно до програми, розробленої цим підприємством і затвердженої головою комісії.
Програма повинна передбачати проведення неруйнівного і руйнівного контролю контрольних зварних з’єднань та оцінку якості зварювання за результатами контрольних зварних з’єднань та оцінку якості зварювання за результатами контролю.
Порядок проведення виробничої атестації, в тому числі застосовуваної на підприємстві до введення в дію цих Правил, визначається НД.
Якщо при виробничій атестації технології зварювання одержані незадовільні результати з будь-якого виду випробувань, атестаційна комісія повинна вжити заходів щодо з’ясування причин невідповідності одержаних результатів установленим вимогам і вирішити, треба проводити повторне випробування чи дана технологія не може бути використана для зварювання виробничих з’єднань і потребує доопрацювання.
Дозвіл на застосовування технології зварювання, що пройшла виробничу атестацію на підприємстві, видається органами Держнаглядохоронпраці на підставі висновків головної організації по зварюванню.
4.3.22. У разі погіршення властивостей або якості зварних з’єднань відносно рівня, встановленого дослідною атестацією, підприємство-виготовлювач (монтажна або ремонтна організація) повинно призупинити застосовування технології зварювання, виявити і ліквідувати причини, що викликали погіршення, і провести повторну виробничу атестацію, а за необхідністю – і дослідну атестацію.

4.4. Термічна обробка

4.4.1. Термічна обробка елементів посудин здійснюється для забезпечення відповідності властивостей металу і зварних з’єднань показникам, прийнятим в НД на метал і зварювання, а також для зниження залишкових напружень, що виникають при виконанні технологічних операцій (зварювання, гнуття, штампування та ін.)
4.4.2. До проведення робіт з термічної обробки допускаються термісти-оператори, які пройшли спеціальну підготовку, відповідні випробування і мають посвідчення на право виконання робіт.
4.4.3. Термічній обробці підлягають посудини, в стінках яких у процесі виготовлення (при вальцюванні, штампуванні, зварюванні та ін.) можливе виникнення недопустимих напружень, а також посудини, міцність яких досягається термообробкою.
4.4.4. Посудини та їх елементи із вуглецевих і низьколегованих марганцевих сталей, що виготовлені із застосуванням зварювання, штамповки або вальцювання, підлягають обов’язковій термообробці, якщо:
1) товщина стінки циліндричного або конічного елемента днища, фланця або патрубка посудини в місці їх зварного з’єднання більше 36 мм для вуглецевих сталей і більше 30 мм для низьколегованих марганцевистих і кремніймарганцевистих;
2) товщина S стінки циліндричних або конічних елементів посудини (патрубка), виготовлених із листової сталі вальцюванням (штампуванням), перевищує величину, обчислену за формулою
S=0,009(D+1200),
де D – мінімальний внутрішній діаметр, мм;
3) відношення номінальної товщини до номінального внутрішнього радіуса обичайки або до найменшого радіуса кривизни днища перевищує 0,05 при температурі експлуатації вище 0° і 0,02 при температурі експлуатації нижче 0° С;
4) вони призначені для експлуатації в середовищах, які спричиняють корозійне розтріскування;
5) днища незалежно від товщини виготовлені холодним штампуванням або холодним фланкуванням;
6) днища та інші елементи штампуються (вальцюються) “в гарячу” із закінченням штампування (вальцювання) при температурі не нижче 700 °С.
4.4.5. Гнуті ділянки труб із вуглецевих і низьколегованих сталей підлягають термообробці, якщо відношення середнього радіуса згину до номінального зовнішнього діаметра труб становить менше 3,5, а відношення номінальної товщини стінки труби до її мінімального діаметра перевищує 0,05.
4.4.6. Посудини та їх елементи із сталі низьколегованого, хромомолібденового, хромомолібденованадієвого типу, мартенситного класу і двошарові з основним шаром із сталей цього типу і класу, які виготовлені із застосуванням зварювання, повинні бути термооброблені незалежно від діаметра і товщини стінки.
4.4.7. Необхідність термообробки посудин та їх елементів із сталі аустенітного класу і двошарових сталей з основним шаром із сталей вуглецевого і низьколегованого марганцевистого і кремніймарганцевистого типу з корозійностійким шаром із сталей аустенітного класу встановлюється в НД.
4.4.8. Днища посудин, що виготовлені із аустенітних сталей холодним штампуванням або фланкуванням, повинні підлягати термообробці.
4.4.9. Для днищ і деталей із аустенітних хромонікелевих сталей, що штампуються (вальцюються) при температурі не нижче 850 °С, термообробка не потрібна.
Допускається не піддавати термічній обробці гарячедеформовані днища із аустенітних сталей з відношенням внутрішнього діаметра до товщини стінки більше 28, якщо вони не призначені для роботи в середовищах, що спричинюють корозійне розтріскування.
4.4.10. Вид термічної обробки (відпускання, нормалізація або гартування з наступним відпусканням, аустенізація та ін.) та її режими (швидкість нагрівання, температура і час витримки, умови охолодження та ін.) приймаються по НД.
4.4.11. Допускається термічна обробка посудин по частинах з наступною місцевою термообробкою замикаючого шва. При місцевій термообробці має бути забезпечене рівномірне нагрівання та охолодження відповідно до технології, узгодженої із спеціалізованою організацією.
При наявності вимог по стійкості до корозійного розтріскування можливість застосування місцевої термообробки посудини повинна бути узгоджена із спеціалізованою організацією.
4.4.12. У процесі термообробки в печі температура нагрівання в будь-якій точці посудини (елемента) не повинна виходити за межі максимальної і мінімальної температури, передбаченої режимом термообробки.
Середовище в печі не повинно справляти шкідливого впливу на посудину (елемент) при термообробці.
4.4.13. Властивості металу посудин та їх елементів після всіх циклів термічної обробки повинні відповідати вимогам НД.
4.4.14. Термічна обробка повинна проводитись таким чином, щоб були забезпечені рівномірне нагрівання металу виробів, їх вільне теплове розширення і відсутність пластичних деформацій. Режими нагрівання, витримки та охолодження при термообробці виробів з товщиною стінки більше 20 мм при температурах вище 300 °С повинні реєструватися самописними приладами.

4.5. Контроль зварних з’єднань

4.5.1. Підприємство-виготовлювач, монтажне або ремонтне підприємство повинні застосовувати такі види та обсяги контролю своєї продукції, які б гарантували виявлення недопустимих дефектів, її високу якість і надійність в експлуатації.
Контроль якості зварювання з’єднань включає:
а) перевірку атестації персоналу;
б) перевірку збирально-зварювального, термічного і контрольного устаткування, апаратури, приладів та інструментів;
в) контроль якості основних матеріалів;
г) контроль якості зварювальних матеріалів і матеріалів для дефектоскопії;
д) операційний контроль технології зварювання;
е) неруйнівний контроль якості зварних з’єднань;
ж) руйнівний контроль якості зварних з’єднань;
з) контроль виправлення дефектів.
Види контролю визначаються конструкторською організацією відповідно до вимог цих Правил, НД на вироби і зварювання і вказуються в конструкторській документації посудин.
4.5.2. Для встановлення методів і обсягів контролю зварних з’єднань необхідно визначити групу посудин в залежності від розрахункового тиску, температури стінки і характеру середовища за табл. 5.
У тих випадках, коли в табл. 5 відсутні вказані сполучення параметрів за тиском і температурою, для визначення групи необхідно керуватися максимальним параметром.
Температура стінки визначається на підставі теплотехнічного розрахунку або результатів вимірів, а при відсутності цих даних приймається рівною температурі середовища, яке стикається із стінкою посудини.
4.5.3. Обсяг контролю повинен бути не менш передбаченого цими Правилами.
4.5.4. У процесі виготовлення посудин повинні перевірятися:
1) відповідність металу у зварюваних деталей і зварювальних матеріалів вимогам НД;
2) відповідність якості підготовки кромок і збирання під зварювання вимогам діючих стандартів і креслень;
3) дотримання технологічного процесу зварювання і термічної обробки, розроблених відповідно до вимог НД.
Таблиця 5

Група посудини

Розрахунковий тиск,
МПа (кгс/см2)

Температура
стінки, oC

Характер робочого
середовища

1

Понад 0,07 (0,7)

Незалежно

Вибухонебезпечна, або пожежонебезпечна, або 1, 2 класів небезпеки за ГОСТ 12.1.007

2

До 2,5 (25)

Нижче мінус 70, вище 400

Будь-яка, за винятком указаної для 1-ї групи посудин

Понад 2,5 (25) до 4 (40)

Нижче мінус 70 вище 200

Понад 4 (40) до 5 (50)

Нижче мінус 40 вище 200

Понад 5 (50)

Незалежно

3

До 1,6 (16)

Від мінус 70 до мінус 20

Будь-яка, за винятком указаної для 1-ї групи посудин

Від 200 до 400

Понад 1,6 (16) до 2,5 (25)

Від мінус 70 до 400

Понад 2,5 (25) до 4 (40)

Від мінус 70 до 200

Понад 4 (40) до 5 (50)

Від мінус 40 до 200

4

До 1,6 (16)

Від мінус 20 до 200

4.5.5. Основними видами неруйнівного контролю металу і зварних з’єднань є:
– візуальний і вимірювальний;
– радіографічний;
– ультразвуковий;
– радіоскопічний (допускається застосовувати тільки за інструкцією, узгодженою з Держнаглядохоронпраці України);
– стилоскопіювання;
– вимірювання твердості;
– гідравлічні випробування;
– пневматичні випробування.
Крім цього, можуть застосовуватись й інші методи (акустична емісія, магнітографія, кольорова дефектоскопія, визначення наявності в металі шва феритної фази та ін.) відповідно до ТУ заводу -виготовлювача в обсязі, передбаченому НД.
4.5.6. При руйнівному контролі повинні проводитися випробування механічних властивостей, металографічні випробування і випробування на стійкість проти міжкристалітної корозії.
Контроль матеріалів і зварних з’єднань неруйнівними і руйнівними методами повинен проводитись підприємствами та організаціями, що мають дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на виконання цих робіт.
4.5.7. Приймальний контроль виробу, складальних одиниць і зварних з’єднань повинен виконуватись після закінчення всіх технологічних операцій, пов’язаних з термічною обробкою, деформуванням і наклепкою металу.
Послідовність контролю окремими методами повинна відповідати вимогам НД. Візуальний і вимірювальний контроль, а також стилоскопіювання повинні передувати контролю іншими методами.
4.5.8. Контроль якості зварних з’єднань повинен проводитись за НД, узгодженою з Держнаглядохоронпраці України.
4.5.9. У процесі проведення робіт персоналом підприємства – виконувача робіт (заводу, монтажної або ремонтної організації) повинен здійснюватись операційний контроль технологічних процесів підготовки і складання деталей під зварювання, зварювання і термічної обробки зварних з’єднань, виправлення дефектів зварних з’єднань.
При операційному контролі перевіряється дотримання виконавцями вимог цих Правил, НД і креслень. Обсяги операційного контролю при підготовці, складанні, зварюванні і термічній обробці і виправленні дефектів мають бути вказані в НД.
4.5.10. Результати по кожному виду контролю і місця контролю (в тому числі і операційного) повинні фіксуватись в звітній документації (журналах, формулярах, протоколах, маршрутних паспортах та ін.).
4.5.11. Засоби контролю повинні проходити метрологічну перевірку відповідно до вимог нормативної документації Держстандарту України.
4.5.12. Кожна партія матеріалів для дефектоскопії (пенетранти, порошки, суспензії, радіографічна плівка, хімічні реактиви та ін.) до початку їх використання повинна піддаватися вхідному контролю.
4.5.13. Обсяг руйнівного і неруйнівного контролю, передбачений цими Правилами, може бути зменшений за узгодженням з органами Держнаглядохоронпраці в разі масового виготовлення, у тому числі при незмінному технологічному процесі, спеціалізації зварників на окремих видах і високій якості робіт, підтвердженій результатами контролю за період не менше 6 місяців. Копія дозволу вкладається в паспорт посудини.
4.5.14. Методи та обсяги контролю зварних з’єднань приварних деталей, які не працюють під внутрішнім тиском, повинні встановлюватися НД на виріб і зварювання.
4.5.15. Виріб визнається придатним, якщо при контролі в ньому не буде виявлено внутрішніх і зовнішніх дефектів, що виходять за межі допустимих норм, установлених цими Правилами і НД на виріб і зварювання.
4.5.16. Відомості про контроль зварних з’єднань основних елементів посудини повинні заноситись у паспорт посудини.

Візуальний і вимірювальний контроль

4.5.17. Візуальному і вимірювальному контролю підлягають всі зварні з’єднання посудин та їх елементів з метою виявлення в них таких дефектів:
1) тріщин всіх видів і напрямів;
2) свищів і пористості зовнішньої поверхні шва;
3) підрізів;
4) напливів, пропалів, незаплавлених кратерів;
5) зміщень і спільного відведення кромок зварювальних елементів понад норми, передбачені цими Правилами;
6) непрямолінійностей з’єднуваних елементів;
7) невідповідності форми і розмірів швів вимогам технічної документації.
4.5.18. Перед візуальним контролем поверхня зварного шва і прилеглі ділянки основного металу, шириною не менше 20 мм (при електрошлаковому зварюванні) в обидва боки від шва, мають бути зачищені від шлаку та інших забруднень.
4.5.19. Візуальний контроль і вимірювання зварних з’єднань повинні проводитись із зовнішнього і внутрішнього боків по всій довжині швів. У разі неможливості контролю зварного з’єднання з двох боків він повинен проводитись у порядку, передбаченому автором проекту.

Радіографічний та ультразвуковий контроль зварних з’єднань

4.5.20. Радіографічний контроль та ультразвукова дефектоскопія проводяться з метою виявлення в зварних з’єднаннях внутрішніх дефектів (тріщин, непроварів, пор, шлакових включень та ін.).
4.5.21. До контролю зварних з’єднань посудин фізичними методами допускаються фахівці, які пройшли спеціальну теоретичну підготовку і практичне навчання і пройшли атестацію у встановленому порядку.
4.5.22. Радіографічний контроль та ультразвукова дефектоскопія зварних з’єднань повинні проводитись відповідно до вимог НД.
4.5.23. Метод контролю (радіографічний контроль, ультразвукова дефектоскопія, обидва методи в поєднанні) вибирається виходячи із можливості забезпечення більш повного і точного виявлення недопустимих дефектів з урахуванням особливостей фізичних властивостей металу, а також засвоєності даного методу контролю для конкретного виду зварних з’єднань.
4.5.24. Зварні з’єднання посудин, обладнаних швидкознімними кришками, підлягають контролю радіографічним методом або ультразвуковою дефектоскопією в обсязі 100% незалежно від групи посудини.
4.5.25. Обсяг контролю радіографічним методом або ультразвуковою дефектоскопією стикових, кутових, таврових та інших зварних з’єднань, посудин та інших елементів (днищ, обичайок, штуцерів, люків, фланців та ін.), включаючи з’єднання люків і штуцерів із корпусом посудини, повинен відповідати указаному в табл. 6.
Таблиця 6

Група посудини (див. табл.5)

Довжина ділянки швів, що контролюються, від довжини кожного шва, %

1

100

2

100

3

Не менше 50

4

Не менше 25

Указаний обсяг контролю належить до кожного зварного з’єднання. Місця сполучення (перетину) зварних з’єднань підлягають обов’язковому контролю радіографічним методом або ультразвуковою дефектоскопією.
Радіографічний контроль або ультразвукова дефектоскопія швів приварки внутрішніх і зовнішніх пристроїв до корпусу посудини повинні проводитись при наявності вимоги в технічній документації.
4.5.26. Для посудин 3-ї і 4-ї груп місця радіографічного або ультразвукового контролю встановлюються відділом технічного контролю підприємства-виготовлювача після закінчення зварювальних робіт за результатами візуального контролю.
4.5.27. Перед контролем відповідної ділянки зварні з’єднання повинні бути так замаркіровані, щоб їх можна було легко виявити на картах контролю і радіографічних знімках.
4.5.28. При виявленні недопустимих дефектів у зварних з’єднаннях, які підлягають радіографічному контролю або ультразвуковій дефектоскопії в обсязі, меншому 100%, обов’язковому контролю і тим же методом підлягають однотипні шви цього виробу, виконані даним зварником, по всій довжині з’єднання.
Під однотипними зварними з’єднаннями маються на увазі з’єднання, однакові за маркою сталі з’єднуваних деталей, за конструкцією з’єднань, за марками і сортаментом зварювальних матеріалів, які використовуються, за способом, положенням і режимом зварювання, за режимами підігрівання і термообробки, з відношеннями мінімальних (максимальних) товщин і зовнішніх діаметрів зварюваних деталей, що не перевищують 1,65.
Допускається для деталей із зовнішнім діаметром більше 500 мм і плоских деталей співвідношення зовнішніх діаметрів не враховувати. Допускається при визначенні однотипних кутових і таврових з’єднань деталей з основними деталями (складальними одиницями) співвідношення зовнішніх діаметрів основних деталей (складальних одиниць) не враховувати.
Допускається об’єднувати в одну групу однотипних з’єднань ідентичні зварні з’єднання. Під ідентичними з’єднаннями мають на увазі з’єднання, що повністю задовольняють указаним вище вимогам щодо технологічного процесу зварювання і мають однакові товщини і діаметри зварюваних деталей із сталі різних марок одного структурного класу, близьких за хімічним складом, механічними і фізичними властивостями.
4.5.29. У разі неможливості здійснення ультразвукової дефектоскопії або радіаційного контролю через недоступність окремих зварних з’єднань або при неефективності цих методів контролю (зокрема, швів приварки штуцерів і труб внутрішнім діаметром менше 100 мм) контроль якості цих зварних з’єднань повинен проводитись іншими методами відповідно до інструкції, узгодженої з Держнаглядохоронпраці України. Метод контролю відмічається в паспорті посудини.
4.5.30. Радіографічний контроль і ультразвукова дефектоскопія стикових зварних з’єднань за узгодженням з Держнаглядохоронпраці України можуть бути замінені на інший ефектний метод неруйнівного контролю.

Капілярний і магнітопорошковий контроль

4.5.31. Капілярний і магнітопорошковий контроль зварних з’єднань і виробів є додатковими методами контролю, які встановлюються кресленнями та НД з метою виявлення поверхневих або підповерхневих дефектів.
4.5.32. Капілярний контроль повинен проводитись відповідно до ГОСТ 18442, магнітопорошковий – ГОСТ 21105 і методів контролю, узгоджених з Держнаглядохоронпраці України.
4.5.33. Клас і рівень чутливості капілярного і магнітопорошкового контролю повинні встановлюватись кресленнями, НД.

Контроль стилоскопіюванням

4.5.34. Контроль стилоскопіюванням повинен проводитись з метою підтвердження відповідності легування металу деталей і зварних швів вимогам креслень, НД.
4.5.35. Стилоскопіюванню підлягають:
а) всі зварювані деталі (частини конструкції), які за кресленнями повинні виготовлятись із легованої сталі;
б) метал шва всіх зварних з’єднань труб, які згідно з НД повинні виконуватись легованим присадним матеріалом;
в) зварювальні матеріали згідно зі ст.4.3.10.
4.5.36. Стилоскопіювання повинно проводитись відповідно до вимог методичних вказівок або інструкцій, узгоджених з Держнаглядохоронпраці України.

Вимірювання твердості

4.5.37. Вимірювання твердості металу шва зварного з’єднання проводиться з метою перевірки якості виконання термічної обробки зварних з’єднань.
4.5.38. Вимірюванню твердості підлягає метал шва зварних з’єднань, виконуваних з легованих теплостійких сталей перлитного і мартенсито-феритного класів методом і в обсязі, встановленими НД.

Контрольні зварні з’єднання

4.5.39. Контроль механічних властивостей, випробування на стійкість проти міжкристалітної корозії і металографічного дослідження зварних з’єднань повинні проводитись на зразках, виготовлених із контрольних зварних з’єднань.
Контрольні зварні з’єднання мають відтворювати одне із стикових зварних з’єднань посудини, що визначають його міцність (поздовжні шви обичайок, хордові і меридіональні шви випуклих днищ), а також кільцеві шви посудин, які не мають поздовжніх швів.
Контрольні зварні з’єднання повинні бути ідентичними з контрольованими виробничими зварними з’єднаннями (за марками сталі, товщиною листа або розмірами труб, формою обробки кромок, методом зварювання, зварювальними матеріалами, розташуванням шва, режимами і температурою підігрівання, термообробкою) і виконані тим самим зварником і на тому ж зварювальному обладнанні одночасно з контрольованим виробничим з’єднанням.
Контроль зварних з’єднань для кільцевих швів багатошарових посудин встановлюється НД на виготовлення цих посудин.
4.5.40. При зварюванні контрольних з’єднань (пластин), призначених для перевірки механічних властивостей і проведення випробування на стійкість проти міжкристалітної корозії і металографічного дослідження, пластини треба прихвачувати до зварювальних елементів так, щоб шов контрольних пластин був продовженням шва зварюваного виробу.
Зварювання контрольних пластин для перевірки з’єднань елементів посудин, до яких прихватка пластин неможлива, може виконуватись окремо від них, але з обов’язковим дотриманням усіх умов зварювання контрольованих стикових з’єднань.
4.5.41. При автоматичному (механізованому) зварюванні посудин на кожній посудині має бути зварене одне контрольне з’єднання. Якщо протягом робочої зміни за одним технологічним процесом зварюється кілька однотипних посудин, дозволяється на всю партію посудин, зварених в цій зміні, виконати одне контрольне з’єднання. При ручному зварюванні посудин кількома зварниками кожен з них повинен зварити по одному контрольному з’єднанню на кожну посудину.
4.5.42. При серійному виготовленні посудин у разі 100% контролю стикових зварних з’єднань радіографічним методом або ультразвуковою дефектоскопією допускається на кожний вид зварювання варити по одному контрольному з’єднанню на всю партію посудин. При цьому в одну партію можуть бути об’єднані посудини, аналогічні за призначенням і типом, що виготовляються з одного виду металопродукції (листа, труби, поковки та ін.), однієї марки металу, що мають однакову форму обробки кромок, виконані за єдиним технологічним процесом і підлягають термообробці за одним режимом, якщо цикл виготовлення всіх виробів за складально-зварювальними роботами, термообробкою і контрольними операціями не перевищує 3 місяців.
4.5.43. Для контролю якості зварних з’єднань у трубчатих елементах із стиковими швами одночасно із зварюванням останніх повинні виготовлятися в тих самих виробничих умовах контрольні стики для проведення випробувань механічних властивостей з’єднань. Кількість контрольних стиків повинна складати 1 % від загальної кількості зварених кожним зварником однотипних стиків, але не менше одного стику на кожного зварника.
4.5.44. Зварювання контрольних з’єднань в усіх випадках повинно здійснюватись зварниками, які виконують контрольовані зварювання з’єднань на посудинах.
4.5.45. Розміри контрольних з’єднань мають бути достатніми для вирізування з них необхідної кількості зразків для всіх передбачених видів механічних випробувань, випробування на стійкість проти міжкристалітної корозії, металографічного дослідження, а також для повторних випробувань.
4.5.46. Із контрольних стикових, кутових і таврових зварних з’єднань зразки (шліфи) вирізуються тільки для металографічного дослідження.
4.5.47. Контрольні зварні з’єднання повинні підлягати радіографічному контролю або ультразвуковій дефектоскопії по всій довжині. Якщо в контрольному з’єднанні будуть виявлені недопустимі дефекти, всі виробничі зварні з’єднання, що представлені даним з’єднанням і не підлягали раніше дефектоскопії, підлягають перевірці неруйнівним методом контролю по всій довжині.

Механічні випробування

4.5.48. Механічним випробуванням повинні підлягати контрольні стикові зварні з’єднання з метою перевірки відповідності їх механічних властивостей вимогам цих Правил і технічних умов на виготовлення посудини.
Обов’язкові види механічних випробувань:
1) на статичне розтягування – для посудин усіх груп (див. табл. 5);
2) на статичний вигин або сплющування – для посудин усіх груп;
3) на ударний вигин – для посудин, призначених для роботи при тискові більше 5 МПа (50 кгс/см2) або температурі вище 450 °С, і посудин, виготовлених із сталей, схильних до підгартовування при зварюванні (додаток 2);
4) на ударний вигин – для посудин 1, 2, 3-ї груп, призначених для роботи при температурі нижче мінус 20 °С.
Випробування на ударний вигин зварних з’єднань проводиться для посудин та їх елементів з товщиною стінки 12 мм і більше за п. 3 при температурі 20 °С, а п. 4 – при робочій температурі.
4.5.49. Із кожного контрольного стикового зварного з’єднання повинні бути вирізані:
1) два зразки для випробування на статичне розтягування;
2) два зразки для випробування на статичний вигин або сплющування;
3) три зразки для випробування на ударний вигин.
4.5.50. Випробування на статичний вигин контрольних стиків трубчатих елементів посудин з умовним проходом труб менше 100 мм і товщиною стінки менше 12 мм можуть бути замінені випробуванням на сплющування.
4.5.51. Механічні випробування зварних з’єднань повинні виконуватись відповідно до вимог державних стандартів.
4.5.52. Тимчасовий опір розриву металу зварних швів при 20 °С повинен відповідати значенням, встановленим в НД на основний метал.
4.5.53. При випробуванні стальних зварних з’єднань на статичний вигин одержані показники мають бути не нижче наведених у табл. 7.
4.5.54. Випробування зварних з’єднань на ударний вигин проводиться на зразках з надрізом по осі шва з боку його розкриття, якщо місце надрізу спеціально не обговорено в технічних умовах, на виготовлення або в інструкції по зварюванню і контролю зварних з’єднань. Значення ударної в’язкості стальних зварних з’єднань повинні бути не нижче вказаних у табл. 8.
Випробування на ударний вигин проводиться на зразках KCU або KCV за вимогою стандарту або ТУ на виготовлення виробу.
Таблиця 7

Тип, клас сталі
(у відповідності з додатком 2)

Мінімально допустимий кут вигину, град.

Електродугове, контактне та електрошлакове зварювання

Газове
зварювання

при товщині елементів, що зварюються, мм

не більше 20

більше 20

до 4

Вуглецевий

100

100

70

Низьколегований, марганцевистий,
кремніймарганцевистий

80

60

50

Низьколегований, хромомолібденовий,
хромомолібденованадієвий

50

40

30

Мартенситний

50

40

-

Феритний

50

40

-

Аустенітно-феритний

80

60

-

Аустенітний

100

100

-

Сплави на залізонікелевій і нікелевій основі

100

100

-

4.5.55. При випробуванні зварних з’єднань труб на сплющування показники випробувань повинні бути не нижче відповідних мінімально допустимих показників, установлених стандартами або технічними умовами для труб того самого сортаменту і з того ж матеріалу.
При випробуванні на сплющування зразків із труб з поздовжнім зварним швом останній повинен знаходитись у площині, перпендикулярній напрямку зближення стінок.
4.5.56. Показники механічних властивостей зварних з’єднань повинні визначатися як середньоарифметичне значення результатів випробування окремих зразків. Загальний результат випробувань вважатиметься незадовільним, якщо хоч би один із зразків під час випробувань на розтягування, статичний вигин або сплющування показав результат, який відрізняється від установлених норм у бік зниження більше ніж на 10%.
Таблиця 8

Температура
випробування, оС

Мінімальне значення ударної в’язкості, Дж/см2 (кгсЧм/см2)

Для всіх сталей, крім феритного, аустенітно-феритного
та аустенітного класів

Для сталей феритного та аустенітно-феритного класів

Для сталей аустенітного класу

KCU

KCV

KCU

KCV

KCU

KCV

20

50 (5)

35 (3,5)

40 (4)

30 (3)

70 (7)

50 (5)

Нижче мінус 20

30 (3)

20 (2)

30 (3)

20 (2)

30 (3)

20 (2)

При випробуванні на ударний вигин результати вважаються незадовільними, якщо хоча б один зразок показав результат, нижчий вказаного в табл. 8. При температурі випробування нижче мінус 40°С допускається на одному зразку зниження ударної в’язкості KCU до 25 Дж/см2 (2,5 кгсЧм/см2).
4.5.57. При отриманні незадовільних результатів по одному із видів механічних випробувань цей вид випробувань повинен бути повторений на подвійній кількості зразків, які вирізаються з того ж контрольного стику. В разі неможливості вирізання зразків з указаних стиків повторні механічні випробування повинні бути проведені на виконаних тим самим зварником виробничих стиках, вирізаних із виробу, який підлягає контролю.
Якщо при повторному випробуванні хоча б на одному зразку одержані показники, які не задовольняють установленим нормам, зварне з’єднання вважається непридатним.
4.5.58. Передбачений цими Правилами обсяг механічних випробувань і металографічних досліджень зварних з’єднань може бути зменшений за узгодженням з місцевим органом Держнаглядохоронпраці України в разі серійного виготовлення підприємством однотипних виробів при незмінному технологічному процесі, спеціалізації звірників на визначених видах робіт і високій якості зварних з’єднань, підтвердженій результатами контролю за період не менше 6 місяців.
4.5.59. Необхідність, обсяг і порядок механічних випробувань зварних з’єднань литих і кованих елементів, труб з литими деталями, елементів із сталей різноманітних класів, а також інших одиничних зварних з’єднань установлюються за НД, узгодженою з Держнаглядохоронпраці України.
4.5.60. Для посудин із неметалевих і композиційних матеріалів повинні передбачатися зразки-свідки. Конструкція, технологія виготовлення і види їх випробування визначаються технічними умовами на цю посудину.

Металографічні дослідження

4.5.61. Металографічному дослідженню повинні підлягати контрольні стикові зварні з’єднання, що визначають міцність посудин та їх елементів:
1) призначених для роботи при тискові більше 5 МПа (50 кгс/см2) або температурі вище 450 °С чи температурі нижче мінус 40 °С, незалежно від тиску;
2) виготовлених з легованих сталей, схильних до підгартовування при зварюванні; двошарових сталей; сталей, схильних до утворення гарячих тріщин (установлюються автором технічного проекту).
Металографічні дослідження допускається не проводити для посудин та їх елементів товщиною до 20 мм, виготовлених із сталей аустенітного класу.
4.5.62. Зразки (шліфи) для металографічного дослідження зварних з’єднань повинні вирізатися поперек шва і виготовлятися відповідно до вимог НД.
Зразки для металографічних досліджень зварних з’єднань повинні включати весь переріз шва, обидві зони термічного впливу зварювання, прилеглі до них ділянки основного металу, а також підкладне кільце, якщо таке застосовувалось при зварюванні і не підлягає видаленню. Зразки для металографічних досліджень зварних з’єднань елементів з товщиною стінки 25 мм і більше можуть включати лише частину перерізу з’єднання. При цьому відстань від лінії сплавляння до країв зразка має бути не менше 12 мм, а площа контрольованого перерізу 25х25 мм.
4.5.63. Якість зварного з’єднання при металографічних дослідженнях повинна відповідати вимогам п. 4.7.1 цих Правил.
4.5.64. При отриманні незадовільних результатів металографічного дослідження допускається проведення повторних досліджень на двох зразках, вирізаних з того самого контрольного з’єднання.
У разі отримання незадовільних результатів при повторних металографічних дослідженнях шви вважаються незадовільними.
4.5.65. Якщо при металографічному дослідженні в контрольному зварному з’єднанні, перевіреному радіографічним методом або ультразвуковою дефектоскопією і визнаному придатним, будуть знайдені недопустимі внутрішні дефекти, які мусили бути виявлені даним методом неруйнівного контролю, всі виробничі зварні з’єднання, що були проконтрольовані даним дефектоскопістом, підлягають 100%-ній перевірці тим самим методом дефектоскопії. При цьому нова перевірка якості всіх виробничих стиків повинна здійснюватись іншим, більш досвідченим і кваліфікованим дефектоскопістом.
4.5.66. Необхідність, обсяг і порядок металографічних досліджень зварних з’єднань литих і кованих елементів, труб із литими деталями, елементів із сталі різноманітних класів, а також інших одиничних зварних з’єднань установлюються технічними умовами на виготовлення або НД.

Випробування на стійкість проти міжкристалітної корозії

4.5.67. Випробування зварних з’єднань на стійкість проти міжкристалітної корозії має проводитись для посудин та їх елементів, виготовлених із сталей аустенітного, феритного, аустенітно-феритного класів і двошарових сталей з корозійностійким шаром з аустенітних і феритних сталей за наявності вимог у технічних умовах або в технічному проекті.
4.5.68. Форма, розміри, кількість зразків, методи випробувань і критерії оцінки схильності зразків до міжкристалітної корозії повинні відповідати вимогам НД.

4.6. Гідравлічне випробування

4.6.1. Гідравлічному випробуванню підлягають усі посудини після їх виготовлення.
Посудини, виготовлення яких закінчується на місці встановлення і які транспортуються на місце монтажу частинами, підлягають гідравлічному випробуванню на місці монтажу.
4.6.2. Посудини, які мають захисне покриття або ізоляцію, підлягають гідравлічному випробуванню до нанесення покриття або ізоляції.
Посудини, які мають зовнішній кожух, підлягають гідравлічному випробуванню до встановлення кожуха.
Допускається емальовані посудини піддавати гідравлічним випробуванням робочим тиском після емалювання.
4.6.3. Гідравлічне випробування посудин, за винятком литих, повинно проводитись пробним тиском Рпр, що визначається за формулою:

де Р – розрахунковий тиск посудини, МПа (кгс/см2); []20, []t – допустимі напруги для матеріалу посудини або її елементів відповідно при 20 оС і розрахунковій температурі, МПа (кгс/см2).
Відношення приймається по тому із використаних матеріалів елементів (обичайки, днища, фланці, кріплення, патрубки тощо) посудини, для якого воно є найменшим.
4.6.4. Гідравлічне випробування деталей, виготовлених із литва, має проводитись пробним тиском, який визначається за формулою:

Випробування виливків дозволяється проводити після складання і зварювання в зібраному вузлі або готовій посудині пробним тиском, прийнятим для посудин за умови 100 % контролю виливків неруйнівними методами.
4.6.5. Гідравлічне випробування кріогенних посудин за наявності вакууму в ізоляційному просторі має проводитись пробним тиском, який визначається за формулою:

4.6.6. Гідравлічне випробування посудин і деталей, виготовлених з неметалевих матеріалів з ударною в’язкістю понад 20 Дж/см2 (2 кгсЧм/см2), повинно проводитись пробним тиском, що визначається за формулою:

Гідравлічне випробування посудин і деталей, виготовлених із неметалевих матеріалів з ударною в’язкістю 20 Дж/см2 (2 кгсЧм/см2) і менше, повинно проводитись пробним тиском, що визначається за формулою:

4.6.7. Гідравлічне випробування металопластикових посудин повинно проводитись пробним тиском, що визначається за формулою:

де Км – відношення маси металоконструкції до загальної маси посудини;
=1,3 – для неметалевих матеріалів з ударною в’язкістю понад 20 Дж/см2;
=1,6 – для неметалевих матеріалів з ударною в’язкістю 20 Дж/см2 і менше.
4.6.8. Гідравлічне випробування вертикально встановлюваних посудин допускається проводити в горизонтальному положенні за умови забезпечення міцності корпусу посудини, для чого розрахунок на міцність повинен бути виконаний розробником проекту посудини з урахуванням прийнятого способу опирання в процесі гідравлічного випробування.
При цьому пробний тиск слід приймати з урахуванням гідростатичного тиску, діючого на посудину в процесі її експлуатації.
4.6.9. У комбінованих посудинах з двома і більше робочими порожнинами, розрахованими на різні тиски, гідравлічному випробуванню повинна підлягати кожна порожнина пробним тиском, який визначається в залежності від розрахункового тиску порожнини.
Порядок проведення випробування повинен бути обговорений у технічному проекті й указаний в Інструкції підприємства-виготовлювача по монтажу та експлуатації посудини.
4.6.10. При заповнюванні посудини водою повітря має бути видалене повністю.
4.6.11. Для гідравлічного випробування посудин повинна застосовуватись вода з температурою не нижче 5 °С і не вище 40 °С, якщо в технічних умовах не вказане конкретне значення температури, яка допускається за умовою запобігання крихкому руйнуванню.
Різниця температур стінки посудини і навколишнього повітря під час випробувань не повинна спричинювати конденсацію вологи на поверхні стінок посудини.
За узгодженням із розробником проекту посудини замість води може бути використана інша рідина.
4.6.12. Тиск у випробуваній посудині слід підвищувати плавно. Швидкість піднімання тиску має бути вказана: для випробування посудини на підприємстві-виготовлювачі – в технічній документації; для випробування посудини в процесі роботи – в Інструкції по монтажу та експлуатації.
Використання стисненого повітря або іншого газу для підвищення тиску при гідравлічному випробуванні не допускається.
4.6.13. Тиск при випробуванні повинен контролюватися двома манометрами. Обидва манометри вибираються одного типу, границі вимірювання, однакових класів точності, ціни поділки.
4.6.14. Час витримки посудини під пробним тиском установлюється розробником проекту. При відсутності вказівок у проекті час витримки повинен бути не меншим за значення, указані в табл. 9.

Таблиця 9

Товщина стінки посудини, мм

Час витримки, хв.

До 50

10

Понад 50 до 100

20

Понад 100

30

Для литих, неметалевих і багатошарових незалежно від товщини стінки

60

4.6.15. Після витримки під пробним тиском тиск знижується до розрахункового, при якому проводять огляд зовнішньої поверхні посудини, всіх його рознімних і зварних з’єднань.
Обстукування стінок корпусу, зварних і рознімних з’єднань посудини під час випробувань не допускається.
4.6.16. Вважається, що посудина витримала гідравлічне випробування, якщо не виявлено:
1) течі, тріщин, сльозок, потіння в зварних з’єднаннях і на основному металі;
2) течі в рознімних з’єднаннях;
3) видимих залишкових деформацій;
4) падіння тиску по манометру.
4.6.17. Посудина та її елементи, в яких під час випробувань виявлені дефекти, після їх установлення підлягають повторним гідравлічним випробуванням пробним тиском, установленим Правилами.
4.6.18. Гідравлічне випробування, яке проводиться підприємством-виготовлювачем, повинне проводитись на спеціальному випробувальному стенді, який має відповідне огородження і задовольняє вимогам безпеки та інструкції по проведенню гідровипробувань відповідно до НД.
4.6.19. Гідравлічне випробування допускається заміняти пневматичним за умови контролю такого випробування акустичною емісією або іншим, узгодженим з Держнаглядохоронпраці України, методом.
Пневматичні випробування повинні проводитись за інструкцією, що передбачає необхідні заходи безпеки і затверджена в установленому порядку.
Пневматичне випробування посудини проводиться стисненим повітрям або інертним газом.
Величина пробного тиску приймається рівною величині пробного гідравлічного тиску. Час витримки посудини під пробним тиском установлюється розробником проекту, але має бути не менше 5 хвилин. Потім тиск у випробуваній посудині повинен бути знижений до розрахункового і проведений огляд посудини з перевіркою герметичності його швів і рознімних з’єднань мильним розчином або іншим способом.
4.6.20. Значення пробного тиску і результати випробувань заносяться в паспорт посудини особою, яка проводила ці випробування.

4.7. Оцінка якості зварних з’єднань

4.7.1. У зварних з’єднаннях посудин та їх елементів не допускаються такі дефекти:
1) тріщини всіх видів і напрямків, розміщені в металі шва, по лінії сплавлення і в пришовній зоні основного металу, в тому числі мікротріщини, які виявляються при мікродослідженні;
2) непровари (несплавлення) в зварних швах, які розміщені в корені шва або по перерізу зварного з’єднання (між окремими валиками і шарами шва та між основним металом і металом шва).
Можливість допущення місцевих непроварів у зварних з’єднаннях посудин обговорюється в НД, узгодженій з Держнаглядохоронпраці України;
3) підрізи основного металу, пори, шлакові та інші включення, розміри яких перевищують допустимі значення, указані в НД;
4) напливи (натікання);
5) незаварені кратери і пропали;
6) свищі;
7) зміщення кромок понад норми, передбачені цими Правилами.
4.7.2. Якість зварних з’єднань вважається незадовільною, якщо в них при будь-якому виді контролю будуть виявлені внутрішні або зовнішні дефекти, які виходять за межі норм, установлених цими Правилами і технічними умовами.

4.8. Виправлення дефектів у зварних з’єднаннях

4.8.1. Дефекти, які виявлені в процесі виготовлення, реконструкції, монтажу, ремонту, налагодження, випробування і експлуатації, повинні бути усунені з подальшим контролем виправлених ділянок. Методи та якість усунення дефектів повинні забезпечувати необхідну надійність і безпеку роботи посудини.
4.8.2. Технологія виправлення дефектів і порядок контролю встановлюються технічною документацією, розробленою відповідно до вимог даних Правил і НД.
4.8.3. Відхилення від прийнятої технології виправлення дефектів повинні бути узгоджені з її розробником. Видалення дефектів слід проводити механічним способом із забезпеченням плавних переходів у місцях вибірок. Максимальні розміри і форма вибірок, які підлягають зварюванню, встановлюються НД.
Допускається застосування способів термічного різання (стругання) для видалення внутрішніх дефектів з подальшою обробкою поверхні вибірки механічним способом.
Повнота видалення дефектів повинна бути перевірена візуально та методом неруйнівного контролю (капілярною чи магнітопорошковою дефектоскопією або травленням) відповідно до вимог НД.
4.8.4. Виправлення дефектів без зварювання місць їх вибірки допускається в разі збереження мінімально допустимої товщини стінки деталі в місці максимальної глибини вибірки.
4.8.5. Якщо при контролі виправленої ділянки будуть виявлені дефекти, то допускається проводити повторне виправлення в тому ж порядку, що і перше.
Виправлення дефектів на одній і тій самій ділянці зварного з’єднання допускається проводити не більше трьох разів.
Не вважаються повторно виправленими розрізувані по зварному шву з’єднання з видаленням металу шва і зони термічного впливу.

4.9. Документація і маркірування

4.9.1. Кожна посудина має постачатися підприємством-виготовлювачем замовнику з паспортом установленої форми (додаток 3).
До паспорта повинна бути прикладена інструкція з монтажу та експлуатації.
Паспорт посудини повинен бути складений українською мовою або, за вимогою замовника, іншою мовою.
Допускається до паспорта прикладати роздруківки розрахунків, виконаних на ЕОМ.
Елементи посудин (корпуси, обичайки, днища, кришки, трубні решітки, фланці корпусу, збільшені складальні одиниці), призначені для реконструкції або ремонту, мають постачатися підприємством-виготовлювачем з посвідченням якості виготовлення, яке містить відомості в обсязі згідно з вимогами відповідних розділів паспорта (див. додаток 3).
4.9.2. На кожній посудині повинна бути прикріплена табличка, виконана відповідно до ГОСТ 12971.
Для посудин із зовнішнім діаметром менше 325 мм допускається табличку не встановлювати. При цьому всі необхідні дані повинні бути нанесені на корпус посудини.
4.9.3. На табличці повинні бути нанесені:
– товарний знак або назва підприємства-виготовлювача;
– назва або позначення посудини;
– порядковий номер посудини за системою нумерації підприємства-виготовлювача;
– рік виготовлення;
– робочий тиск, МПа (кгс/см2);
– розрахунковий тиск, МПа (кгс/см2);
– пробний тиск, МПа (кгс/см2);
– допустима максимальна і (або) мінімальна робоча температура стінки, °С;
– маса посудини, кг.
Для посудин із самостійними порожнинами, які мають різні розрахункові та пробні тиски і температури стінок, слід указувати ці дані для кожної порожнини.



 
« Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок   Правила будови, виготовлення, монтажу, ремонту і безпечної експлуатації вибухозахищених вентиляторів »
электрические сети