Стартовая >> Книги >> Методичні рекомендації з підготовки дипломного проекту

Правила оформлення пояснювальної записки - Методичні рекомендації з підготовки дипломного проекту

Оглавление
Методичні рекомендації з підготовки дипломного проекту
Обов’язки осіб
Порядок виконання, структура
Правила оформлення пояснювальної записки
Рекомендації щодо підготовки до захисту, джерела, додатки

6. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

6.1. Побудова документа

Пояснювальна записка містить текстову частину, рисунки, таблиці які оформляють на аркушах формату А4 (210х297 мм), (Додаток Д) для об'ємних таблиць і рисунків допускається використання аркушів формату А3 (420х297 мм).
Текстові документи виконують на формах, установлених відповідними стандартами Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД).
Оригінали текстових документів виконують одним з наступних способів:
– рукописним з висотою букв і цифр не менш 2,5 мм. Цифри й букви необхідно писати чітко чорним чорнилом або пастою;
– із застосуванням друкуючих і графічних пристроїв ЕОМ (ДСТУ 2.004).
При написанні пояснювальної записки рукописним засобом, рисунки повинні виконуватись олівцем, а таблиці – чорними чорнилами або пастою.
Описки й графічні неточності, виявлені в процесі виконання документа, допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою й нанесенням на том же місці виправленого тексту (графіки) чорним чорнилом або пастою рукописним способом (але не більше двох виправлень на один аркуш).
Ушкодження аркушів текстових документів, помарки й сліди не повністю вилученого колишнього тексту або рисунка не допускаються.
При застосуванні ЕОМ пояснювальна записка до дипломної роботи подається у вигляді електронного документу у форматі Word 6.0 і подальших версій, а також у друкованій версії одного примірника на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210мм х 297мм) до тридцяти рядків на сторінці. При комп'ютерному наборі слід використовувати шрифт Times New Roman розміром 14 пт з міжстроковим інтервалом 1,5.
Відстань від рамки форми до границь тексту на початку й наприкінці рядків - не менш 5 мм.
Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки повинне бути не менш 10 мм.
Робочими мовами дипломної роботи є українська і російська.
Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ)», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами у середині сторінки симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.
Переноси слів у заголовках підрозділів не допускаються. Якщо заголовок не міститься в одному рядку, то другу й наступні рядки варто писати також з абзацного відступу.
Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.
Переноси слів у заголовках пунктів не допускаються. Якщо заголовок не міститься в одному рядку, то другу й наступні рядки варто писати без абзацного відступу.
Кожний розділ пояснювальної записки треба починати з нової сторінки.
Відстань між заголовком і текстом, між заголовками розділу й підрозділу при виконанні документа із застосуванням друкуючих і графічних пристроїв ЕОМ повинне бути дорівнює 3 інтервалам (пропущений один рядок), при виконанні рукописним способом - 16-20 мм.
Відстань між рядками тексту при виконанні документа рукописним способом повинне дорівнювати 8-10 мм.
Усередині розділів, підрозділів, пунктів або підпунктів можуть бути наведені перерахування.
Перед кожною позицією перерахування варто ставити дефіс.
Приклад:
- комутаційні апарати розподільних пристроїв;
- обмежуючі апарати розподільних мереж.
При необхідності посилання в тексті документа на одне з перерахувань, перед кожною позицією перерахування варто ставити малу літеру, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка.
Приклад:
а) комутаційні апарати розподільних пристроїв:
1) рубильники;
2) вимикачі навантаження.
б) обмежуючі апарати розподільних мереж:
1) реактори;
2) розрядники.
У кожному разі запис перерахувань виробляється малими літерами з абзацного відступу. Наприкінці кожного рядка перерахування, крім останньої, ставиться крапка з коми. Останній рядок перерахування повинна закінчуватися крапкою.
У тексті документа, за винятком формул, таблиць і малюнків, не допускається:
– застосовувати математичний знак (-) перед негативними значеннями величин (варто писати слово «мінус»);
– застосовувати знак «(» для позначення діаметра (варто писати слово «діаметр»). При вказівці розміру або граничних відхилень діаметра на кресленнях, поміщених у тексті документа, перед розмірним числом варто писати знак «(»;
– застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад >, <, =, і, Ј, №. Варто писати більше, менше, дорівнює, більше або дорівнює, менше або дорівнює, не дорівнює. А також знаки № (номер), % (відсоток).
Перелік скорочень слів, що допускаються, установлений у ДСТУ 2.316. Якщо в документі прийнята особлива система скорочення слів або найменувань, то в ньому повинен бути наведений перелік прийнятих скорочень, що поміщають наприкінці документа перед переліком термінів.
Якщо в документі приводяться написи, що пояснюють, наносимі безпосередньо на виготовлений виріб (наприклад, на планки, таблички до елементів керування й т.п.), їх виділяють шрифтом (без лапок), наприклад ВМК., ВИМК., або лапками - якщо напис складається із цифр і (або) знаків.
Умовні літерні позначення повинні приводитися відповідно до прийнятого в державних стандартах. У тексті документа, перед позначенням параметра, дають його пояснення, наприклад «Опір лінії RЛ».
При необхідності застосування умовних позначок, зображень або знаків, не встановлених діючими стандартами, їх варто пояснювати в тексті або в переліку позначень.
У документі варто застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їхнього найменування й позначення відповідно до ДСТУ 8.417.
До загального обсягу пояснювальної записки не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та малюнки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають нумерації на загальних засадах.

6.2. Нумерація у дипломному проекті (роботі)

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок пояснювальної записки. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Такі структурні частини дипломної роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини пояснювальної записки, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ б. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад:
«1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

6.3. Оформлення ілюстрацій

Ілюструють дипломну роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:
– найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рисунок»;
– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;
– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
– експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.
Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.
Приклад:

1 – ціркуляционні насоси; 2 – споживачі; 3 – вихід води;
4 – газоохолоджувачі.
Рисунок 1.24 – Принципова схема водоспоживання на АЕС

Основними видами ілюстративного матеріалу в дипломному проекті (роботі) є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.
Ілюстрації позначають словом «Рисунок» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Приклад:

Рисунок 1.2 – (другий рисунок першого розділу)

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в дипломному проекті (роботі) подано всього одну ілюстрацію, то її теж нумерують за загальними правилами.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виказу у круглих дужках «(рисунок 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рисунка 3.1» або «... як це показано на рисунку 3.1».
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації треба вбудовувати в текст у згрупованому вигляді, якщо вони виконані у редакторі Word. Якщо ілюстрації виконані в одному з графічних редакторів, то їх рекомендовано зберігати у вигляді графічних файлів з розширеннями JPG або CDR.
Ілюстрації виконують переважно у чорно-білій кольоровій гамі. Напівтонові і кольорові ілюстрації дозволяється використовувати тільки у випадках, коли це потрібно з точки зору подання додаткової інформації.

6.4. Оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Таблиці застосовують для кращої наочності і зручності порівняння показників.
Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділені крапкою.
Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Якщо в документі одна таблиця, вона повинна бути позначена "Таблиця 1.1" або "Таблиця B.1", якщо вона приведена в додатку В.
Назва таблиці, при його наявності, повинна відображати її зміст, бути точним, коротким. Назву слід поміщати над таблицею.
На всі таблиці документа повинні бути приведені посилання в тексті документа. При посиланні слід писати слово "таблиця" з вказівкою її номера.
Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з прописної букви, а підзаголовки граф - з рядкової букви, якщо вони складають одну пропозицію із заголовком або з прописної букви, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.
Таблиці зліва, справа, зверху і знизу обмежують лініями. Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається.
Горизонтальні і вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, допускається не проводити, якщо їх відсутність не утрудняє користування таблицею. Головка таблиці повинна бути відокремлена лінією від решти частини таблиці.
Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.
Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.
Таблицю, залежно від її розміру, поміщають під текстом, в якому вперше дано посилання на неї, або на наступній сторінці, а, при необхідності, в додатку до документа.
Допускається поміщати таблицю уздовж довгої сторони листа документа.
При перенесенні частини таблиці на ту ж або інші сторінки назву поміщають тільки над першою частиною таблиці, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик.
Слово "Таблиця", указують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження таблиці" з вказівкою її номера, як показано в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Приклад перенесення таблиці на наступну сторінку


Номінальний
діаметр
різьблення болта

Внутрішній
діаметр
шайби

Товщина шайби

легкою

нормальною

важкою

а

b

а

b

а

b

2,0

2,1

0,5

0,8

0,5

0,5


2,5

2,6

0,6

0,8

0,6

0,6


3,0

3,1

0,8

1,0

0,8

0,8

1,0

1,2

Якщо в кінці сторінки таблиця уривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

Продовження таблиці 1.1


Номінальний
діаметр
різьблення болта

Внутрішній
діаметр
шайби

Товщина шайби

легкою

нормальною

важкою

а

b

а

b

а

b

4.0

4,1

1,0

1,2

1,0

1,2

1,2

1,6

...

...

...

...

...

...

...

...

42,0

42,5

9,0

9,0

Примітка - Тут (і далі по тексту) таблиці приведені умовно для ілюстрації відповідних вимог справжнього стандарту

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається ділити на частини і поміщати одну частину поряд з іншою на одній сторінці, при цьому повторюють її головку (таблиця 1.2). Рекомендується розділяти частини таблиці подвійною лінією або лінією подвійної товщини.
Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли в тексті документа є посилання на них.
Графу "Номер по порядку" в таблицю включати не допускається. При необхідності нумерації показників, параметрів або інших даних порядкові номери слід указувати в першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед їх найменуванням (таблиця 1.3). Перед числовими значеннями величин і позначенням типів, мазкий і тому подібне порядкові номери не проставляють.
Таблиця 1.2 - Приклад виконання таблиці з невеликою кількістю граф


Діаметр
стрижня, мм

Маса 1000 шт. сталевих шайб, кг

Діаметр
стрижня, мм

Маса 1000 шт. сталевих шайб, кг

1

2

1

2

1,1
1,2
1,4

0,045
0.043
0.111

2,0
2,5
3,0

0.192
0,350
0,553

Таблиця 1.3 - Приклад виконання нумерації параметрів


Найменування показника

Значення

у режимі 1

у режимі 2

1 Струм колектора, А
2 Напруга на колекторі, В
3 Опір навантаження колектора, Ом

5, не менше
-
-

7, не більш
-
-

Якщо всі показники, приведені в графах таблиці, виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її позначення необхідно поміщати над таблицею справа, а при діленні таблиці на частини - над кожною її частиною (див. таблицю 1.1).
Якщо в більшості граф таблиці приведені показники, виражені в одних і тих же одиницях фізичних величин (наприклад, в міліметрах, вольтах), але є графи з показниками, вираженими в інших одиницях фізичних величин, то над таблицею слід писати найменування переважаючого показника і позначення його фізичної величини. Наприклад, "Розміри в міліметрах", "Напруга у вольтах", а в підзаголовках решти граф приводити найменування показників і (або) позначення інших одиниць фізичних величі (таблиця 1.4).
Таблиця 1.4 - Приклад вказівки одиниць фізичних величин


D

L

L1

L2

Маса, кг, не більш

160

130

525

600

160

195

210

170

Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття замінюють буквеними позначеннями, встановленими ДСТУ 2.321, або іншими позначеннями, якщо вони пояснені в тексті або приведені на ілюстраціях, наприклад D - діаметр, Н - висота, L - довжина.
Показники з одним і тим же буквеним позначенням групують послідовно в порядку зростання індексів.
Обмежувальні слова "більш", "не більш", "менш", не "менше" і ін. повинні бути поміщені в одному рядку або графі таблиці з найменуванням відповідного показника після позначення його одиниці фізичної величини, якщо вони відносяться до всього рядка або графи. При цьому після найменування показника перед обмежувальними словами ставиться кома (таблиця 1.3).
Позначення одиниці фізичної величини, загальної для всіх даних в рядку, слід указувати після її найменування. Допускається при необхідності виносити в окремий рядок (графу) позначення одиниці фізичної величини (див. таблицю 1.3).
Якщо в графі таблиці поміщені значення однієї і тієї ж фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини указують в заголовку (підзаголовку) цієї графи. Числові значення величин, однакові для декількох рядків, допускається указувати один раз (таблиця 1.5).
Таблиця 1.5 - Приклад вказівки числових значень і одиниць їх фізичних величин


Тип ізолятора

Номінальна напруга, В

Номінальний струм, А

ПНР-6/400

6

400

ПНР-6/800

800

ПНР-6/900

900

Текст, що повторюється в рядках однієї і тієї ж графи і складається з одиночних слів, що чергуються з цифрами, замінюють лапками (таблиця 1.6).
Таблиця 1.6 - Текст, що повторюється, з одиночних слів тих, що чергуються з цифрами


Діаметр зенкера

З

С1

R

h

h1

S

S1

Від 10 до 11 включ. Св. 11" 12"
"12"14 "

3,17 4,85 5,50

-
0,14 4,20

-
0,14 4,20

3,00 3,84 7,45

0,25
-
1,45

1,00 1,60 2,00

-
6,75 6,90

За відсутності окремих даних, в таблиці слід ставити прочерк.
При вказівці в таблицях послідовних інтервалів чисел, що охоплюють всі числа ряду, їх слід записувати: "Від ... до ... включ.", "Св. ... до ... включ" (см таблицю 1.6).
Якщо текст, що повторюється, складається з двох і більш за слова, при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а далі лапками. Якщо попередня фраза є частиною подальшій, то допускається замінити її словами "Те ж" і додати додаткові відомості (таблиця 1.7).
За наявності горизонтальних ліній текст необхідно повторювати.
Таблиця 1.7 - Текст, що повторюється, з двох і більш за слова


Мазкі сталі і сплаву

Призначення

Нове
позначення

Старе
позначення

08Х18Н10

0Х8Н10

Труби, деталі пічної арматури

08Х18Н10Т

0Х18Н10Т

Те ж

12Х18Н10Т

Х18н10т

"

09Х15Н810

Х15н910

Для виробів, що працюють в атмосферних умовах

07Х6Н6

Х16н6

Те ж. Не має дельтаферрита

Замінювати лапками цифри, що повторюються в таблиці, математичні знаки, знаки відсотка і номери, позначення марок матеріалів і типоразмеров виробів, позначення нормативних документів не допускається.
У інтервалі, що охоплює числа ряду, між крайніми числами ряду в таблиці допускається ставити тире (таблиця 1.8).
Таблиця 1.8 - Приклад вказівки послідовних інтервалів чисел


Найменування матеріалу

Температура плавлення, К (0С)

Латунь
Сталь
Чавун

1 131 - 1 173
1 573 - 1 673
1 373 - 1 473

Числове значення показника проставляють на рівні останнього рядка найменування показника. Значення показника, приведене у вигляді тексту, записують на рівні першого рядка найменування показника (таблиця 1.9).

Таблиця 1.9 - Приклад приведення текстових і числових даних


Найменування показника

Значення

Метод випробувань

1 Зовнішній вигляд
поліетиленової плівки

2 Руйнуюча напруга при розтягуванні, МПА

Гладка, з
рівнобедреними краями

12,8 (1,3)

По 5.2

По ДСТУ 14236

Цифри в графах таблиць повинні проставлятися так, щоб розряди чисел у всій графі були розташовані один під іншим, якщо вони відносяться до одного показника. У одній графі повинно бути дотримано, як правило, однакова кількість десяткових знаків для всіх значень величин.
За наявності в документі невеликого за об'ємом цифрового матеріалу його недоцільно оформляти таблицею, а слід давати текстом, розташовуючи цифрові дані у вигляді колонок.
Приклад:
Граничні відхилення розмірів профілів всіх номерів:
по висоті ± 2,5 %
по ширині полиці ± 1,5 %
по товщині стінки ± 0,3 %

6.5. Оформлення формул

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вставляються в середині рядків тексту.
У формулах як символи слід застосовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути приведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи приведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися з абзацного відступу словом «де» без двокрапки після нього.
Приклад:
Щільність кожного зразка r, кг/м3, обчислюють за формулою:
, (1.1)
де m - маса зразка, кг;
V - об'єм зразка, м3.
кг/м3.
Підставляти чисельні значення в початковий аналітичний вираз категорично забороняється.
Формули, наступні одна за одною і не розділені текстом, розділяють комі.
Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку множення застосовують знак "х".
У документах, що видаються недрукарським способом, формули можуть бути виконані машинописним, машинним способами або креслярським шрифтом заввишки не менше 2,5 мм. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускається.
Формули повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного розділу або додатки, які записують на рівні формули справа в круглих дужках. Номер формули складається з номера розділу або додатку і порядкового номера формули, розділені крапкою, наприклад (3.1) (В.1). Одну формулу позначають - (3.1).
Посилання в тексті на порядкові номери формул дають в дужках, наприклад ... у формулі (3.1).

6.6. Оформлення списка використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.
Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дипломної роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила".
Приклад оформлення бібліографічного опису
1. Державний стандарт України Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення ДСТУ 3008-95. Затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України № 58 від 23 лютого 1995 року. Київ Держстандарт України. 1995 р.
2. Граділь В.А. Моргун А.К. Брошин Р.А. Справочник по єдиний системи конструкторской документації. Харків. Прапор. 1988 р. с. 255.

6.7. Оформлення додатків

Додатки оформлюють як продовження дипломного проекту (роботи) на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках дипломної роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.
При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному листі під назвою дипломного проекту (роботи) друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рисунок Д. 1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) - перша формула додатка А.
Додатки повинні мати спільну з пояснювальною запискою наскрізну нумерацію сторінок.

6.8. Оформлення графічного матеріалу

Графічно-пояснювальний матеріал до дипломного проекту (роботи) складають плакати і, якщо потрібно, креслення.
Електронний варіант плакатів виконується у форматі А1 у вигляді графічних файлів із розширенням CDR або JPG щільністю 72 dpi.
Креслення можуть розроблятися в середовищі графічних і текстових редакторів, наприклад Photoshop, Corel DRAW, Compass Graphic, Auto Cad, Word, Paint і т. ін., які потім конвертуються у файл із розширенням CDR (графічний редактор Corel DRAW версії 7.0 і подальших версій) формату А1 із щільністю заповнення графічної зони не менше за 72 dpi.. Паперові копії плакатів і креслень друкуються на цупкому папері (ватмані) форматом А1 (розміром 594мм х 841мм) , або А0 (розміром 841мм х 1189мм) .
Графічний матеріал дипломного проекту (роботи) включає:

  • плани;
  • технологічні і функціональні схеми;
  • принципові електричні схеми;
  • схеми з’єднань;
  • креслення загальних видів установок, шафів, пультів,

графіки, таблиці.
Кожний конструкторський документ повинен мати основний надпис, який включає загальні відомості про зображені об’єкти, форми, розміри, зміст, порядок заповнення основних надписів і додаткових граф до них в конструкторських документах установлює ДОСТ 2.104-68 ДСТУ «Основні надписи».
Основний надпис на форматі А1 розташовують в правому нижньому куті листа.
Обов’язковими вимогами на принциповій електричній схемі має бути так названа «специфікація (перелік елементів)».
Приклад виконання переліка елементів на принциповій електричній схемі:

Поз. позн.

Найменування

Кіл

Примітка






Трансформатори







Т1, Т2

ТДС 6300/04

2


Т3

ТМО 110000/3500

1










Приклад виконання основного штампу графічних документів






ЕТФ-68.123456.000.ХХ
















Тема проекту
(роботи)
Схема електрична принципова

Лит

Масса

Масшт

Ізм

Лист

№ докум.

Підп.

Дата






Разроб.

Сидоров



Д

П




Провер

Петров








Т.контр

Иванов



Лист

Листов






УИПА

Н.конт

Семенов



гр. АЗЕТ-ІХ-Х

Утв.

Павлов





Примітка:
Тут і далі у всіх штампах умовний номер 123456 слід замінити таким чином:
– замість цифр 123 слід писати номер залікової книжки;
– замість цифр 456 слід писати порядковий номер за наказом про допуск до захисту дипломного проекту (роботи).
– ХХ – позначення чи шифр, документа з вказівкою його коду.



 
« Методичні вказівки по виконанню курсового проекту для студентів спеціальностей Електроенергетика   Оперативное управление в энергосистемах »
электрические сети